Покинули Київ і оселилися на Корюківщині. Столичний шеф-кухар з дружиною відкрили кафе в Холмах (Фото)

Чотири роки тому Альона і Наріман Гулієви відкрили кафе у селищі Холми на Корюківщині. Пригощають українсько-азербайджанськими стравами. Гостей обслуговують не лише на місці, а й на виїзді – послуги кейтерінгу надають і в сусідніх районах. Сусіди.Сіty про те, що змусило шеф-кухаря з Азербайджану покинути роботу у київському ресторані та започаткувати свою справу у поліській глибинці.

Гостини, які все змінили

Альона і Наріман – подружжя. Їй 30 років, йому – 39. Десять років тому доля звела їх в одному зі столичних ресторанів. Щоправда, не за відвідинами чи святкуванням – за роботою. Альона тоді навчалася у геологорозвідувальному технікумі і, як багато студентів, підробляла офіціанткою. А Наріман був шеф-кухарем ресторану, куди влаштувалася дівчина.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Троє друзів-корюківчан збудували пліт, щоб сплавлятися річкою (Фото)

Близько трьох років вони цілодобово працювали пліч-о-пліч як колеги. А потім щось сталося – і хімія кохання відкрила їм очі одне на одного. Серйозний шеф-кухар, який завжди цінував симпатичну офіціантку за відповідальність і вихованість, побачив у ній щиру й цікаву жінку. А вона у ньому розгледіла надійного чоловіка.

Почали жити разом на винайманій квартирі. Пізніше спробували започаткувати свою справу, орендували приміщення під кафе на автозаправці у Києві. Але справи не пішли, і свій мініпроєкт вони згорнули.

– Що робити далі, ми ще не знали, тож вирішили поїхати у Холми на Новий рік, до моєї мами, – згадує Альона. – Це було 31 грудня 2015 року. У той день ми ще не знали, що у Київ більше не повернемося, а залишимося тут.

Перше замовлення

Гулієви почали шукати роботу на Корюківщині. Зверталися у Бреч, розглядали варіанти у Чернігові. Наріману постійно пропонували роботу в Києві та Москві і навіть кликали працювати на батьківщину, в Азербайджан. Але чоловікові настільки сподобалися Холми, що він хотів лишитися саме у цьому селищі. Пів року чоловік і дружина попрацювали у їдальні місцевого лісгоспу, а потім почули, що у центрі селища продається магазин-бар.

– Спочатку нам це приміщення не сподобалося, – зізнається Альона. – Ми хотіли мати власну справу, для якої там не було підходящих умов. Не було ні кухні, ні навіть води! Та все зваживши, вирішили спробувати.

Це був листопад 2016 року. Альона і Наріман підвели воду і почали ремонтувати приміщення. Але клієнти їх уже самі підганяли.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кухар – професія затребувана і перспективна в усі часи

– Пам’ятаю, ми тут всі у ремонті, робота кипить, ще не знаємо, коли й відкриємося, як зайшла місцева жителька Тамара Горова і каже: «Як хочете, але за два тижні я у вас тут справлятиму банкет – у моєї доньки день народження!» – згадує Альона. – Ми посміялися, бо тоді нам це здавалося неможливим. Але встигли! І це було наше перше замовлення.

Наріман по сьогодні вдячний холминським друзям, які відгукнулися й допомогли їм з дружиною довести до ладу приміщення. Каже, у селищі насправді живуть хороші та чуйні люди.

Без напівфабрикатів і завчасного приготування

Наріман і Альона працюють удвох. Обслуговувати банкети їм не складно – багаторічна праця у ресторані не минула даремно. Альона готує холодні страви, Наріман відповідає за гаряче частування.

– Своїм гостям ми подаємо тільки свіжі страви, приготовані сьогодні, – розповідають Гулієви. – Можемо завчасно відварити лише необхідні інгредієнти, але готуємо завжди зранку. І, звісно ж, жодних напівфабрикатів! Пів дня нам вистачає, щоб обслужити банкет. В основному замовляють святкування на 30–50 осіб. Наразі нашим найбільшим замовленням на один день було відбути 160 гостей.

Свою допомогу завжди пропонує мама Альони, Наталія Анатоліївна. Особливо важливою її підтримка була, коли донька чекала свого первістка. І хоч Альона продовжувала працювати в кафе навіть на дев’ятому місяці вагітності, допомога Наталії Анатоліївни була відчутною. Та й тепер є, бо з народженням синочка у подружжя додалося клопоту.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що потрібен знати кожен починаючий шеф-кухар?

Нині їхньому Ракіфу два з половиною роки. Хлопчик відвідує дитсадок, розмовляє українською, виховується у мусульманських традиціях. Ракіфом його нарекли на честь Наріманового батька. А його українська бабуся Наталія переконана, що внучок схожий і на неї теж.

Що замовляють?

Гулієви кажуть, що після карантинних канікул, відвідувачі охоче повертаються до відзначення різних свят у їхньому кафе.

– Корпоративи, дні народження, ювілеї, а цьогоріч ще й хрестин чимало святкують! Добре, що народжуються дітки у Холмах, – посміхається Альона. – Звісно, обслуговуємо і поминальні обіди. Бо це життя, у якому від сумних подій ніхто не застрахований.

Наріман однаково майстерно готує як страви української, так і азербайджанської кухні. Хоча найбільше любить готувати на мангалі: шашлики, люля-кебаб, курчат-табака, рибу тозо. А ось особливості приготування українського борщу та млинців запозичив у своєї тещі. Борщ – його улюблена українська страва! Мабуть, завдяки борщу, теща від зятя отримала «допуск» на його кухню. Наталії Анатоліївні Наріман довіряє.

– Дуже люблю гостей, обожнюю частувати! – зізнається Наріман. – Тож завжди радий бачити відвідувачів у нашому кафе.

Гулієви ще не дали назву своєму закладу. Але місцеві його називають на честь господаря – «У Нарімана». Подружжя пропонує також послуги кейтерінгу – організацію харчування на виїзді. Нею часто користуються жителі Авдіївки Сосницького району. Колись хтось один замовив, сподобалось – порадив іншим.

«Люблю село!»

Наріман Гулієв родом з азербайджанського міста Гянджа. На батьківщині у нього залишилися батьки і сестра. Там тримають сімейний бізнес – кафе. Більшість же рідних Нарімана в Україні. Попри те, що йому дуже подобається Київ і сам він від народження міський житель, чоловік усе життя мріяв мешкати в селі.

Будь-яке місто починається з села. Тут все справжнє, натуральне, із землі

Наріман обожнює село! Завжди мріяв мати своє кафе у сільській місцевості. І власний город, де б вирощував городину для своїх гостей. Аби люди бачили, що все, що тут готують, тут же і вирощене! Поки що у їх є тільки грядки.

Наріман Гулієв у Холмах вперше садив, обробляв і копав картоплю. У тещі на городі. І отримав від цього величезне задоволення!

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Куховарити треба творчо, – шеф-кухар Сергій Клокун (Відео)

– Мені в житті нічого не давалося даремно, – зазначає чоловік. – Тож я розумію, що тільки працюючи, зможу щось зробити на благо своєї родини.

Дружина цінує чоловіка. Каже, що він насправді дуже працьовитий, і у нього все виходить, за що б не взявся. І немає різниці де: хоч на кухні, хоч на городі чи по господарству.

Найважчі дні – вихідні

Цьогоріч Гулієви відкрили продуктовий магазин. На літню криту терасу перенесли кафе-бар. До зими в основному приміщенні, де нині магазин, планують облаштувати декілька внутрішніх кімнат під кафе, щоб приймати гостей холодної пори.

Для Альони і Нарімана всі дні робочі. Найважчими є вихідні, коли відпочиваючих найбільше. Самим же відпочивати вдається рідко. Хіба раз на рік декілька днів між банкетами можуть викроїти, щоб з’їздити на море.

Однак цьогоріч Гулієви дуже хочуть поїхати на батьківщину Нарімана. Його мамі виповнюється 60 років. Аби ж тільки карантин скоріше закінчився! Ця поїздка для них надзвичайно важлива, бо свекри ще не знайомі зі своєю невісткою і жодного разу не обіймали онука.

Спілкуються тільки через Інтернет. Наріман у них за перекладача, бо в Азербайджані не розуміють української, а в Україні – азербайджанської. Але це не заважає їм підтримувати теплі стосунки. Навіть свахи пристосувалися до такого спілкування. І вже передають одна одній привіти рідною для кожної з них мовою.

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv

Джерело: susidy.city