Загибель чи прогресивна трансформація: як живе північна глибинка в умовах війни
Зменшення поголів’я свійської худоби у селян, бажання виїхати жити до міста у молоді та брак кадрів внаслідок мобілізації – така нинішня реальність сіл Чернігівщини. Північні села поволі зазнають суттєвих трансформацій: хтось називає це прогресивними змінами, інші ж жаліються, мовляв, село (в його класичній філософії) безповоротно вимирає.
У цьому матеріалі ми розкажемо як живуть села Чернігівщини на прикладі Стольного – невеликого населеного пункту, що розташоване в Корюківському районі.
Стольне розташоване обабіч траси «Чернігів – Новгород-Сіверський». Це населений пункт з багатою історією, прекрасною природою та працьовитим населенням.
ПОБУТ МІСЦЕВОГО НАСЕЛЕННЯ
- З кожним роком зменшується кількість господарства, яке утримують жителі села. Ну от, до прикладу, кілька років тому в нашій місцевій череді було більш аніж 50 корів, а зараз близько 25, тобто в половину менше, — розповідає мені жителька села Стольне Наталія Тарасенко.
Разом з Наталією сидимо на лавці, що поряд з її будинком, чекаємо на череду корів, дві з яких належать цій родині. Це така сільська традиція – десь за півгодини до повернення худоби з пасовиська вийти на вулицю аби чекати. Загалом у Стольному шість черед корів. Череда – це гурт свійських тварин (переважно великої рогатої худоби), що пасуться разом. І от у всіх шістьох чередах простежується тенденція до зменшення поголів’я. Якщо раніше здебільшого кожен двір в селі мав хоча б одну корову, то зараз все більше місцевих від утримання худоби відмовляється.
- Старші люди помирають, а молодь не дуже хоче тримати господарство – здебільшого їдуть жити в місто, або ж живуть в селі, а працюють «головою». Отак і виходить, що потруху звичне село зникає, — похиливши голову розповідає мені Наталія Тарасенко.
Сказати, що село зникає, мабуть, занадто гучне судження. Воно «урбанізується», перестає бути звичним, традиційним. Утім продовжує жити. Про це свідчить хоча б те, що більшість з наявних у селі закладів не закриваються, а трансформуються під нинішні непрості реалії. До прикладу – школа.
ОСВІТА У СТОЛЬНОМУ
- Під час активних бойових дій у нашій школі навчалось близько 250 дітей, станом на зараз кількість учнів орієнтовно 150, з яких 8 — ВПО, — розповідає директорка Стольненського ЗЗСО Олена Шумейко.
Під час активних бойових дій на території області школа у Стольному працювала. Таке рішення у лютому-березні 2022 року багато кому здавалось небезпечним та нераціональним, утім батьки, діти та педагогічний колектив вирішили, що мають працювати. Йшлося не так про знання, як про соціалізацію та спільне подолання стресу.
- Станом на зараз у школі мобілізовано два працівника: учитель математики та завгосп, — розповідає директорка Стольненського ЗЗСО Олена Шумейко.
Та навіть попри мобілізацію у школі наразі наявна потрібна кількість вчителів, більше того – прийшло чимало нових молодих педагогів, які змінюють традиційний підхід до освіти та навчання. Задля розвитку навчального закладу адміністрація школи залучила допомогу від міжнародних партнерів.
Звісно війна вносить свої суттєві корективи у роботу навчального закладу, але навіть попри це місцеві вчаться жити у новій реальності і нехай навіть уроки відбуваються в укритті, утім головне — що вони є і відбуваються рідною – українською мовою.
- Так, навчатися в умовах війни складно. Думаю, кожен це розуміє. Утім кому зараз в нашій країні легко? Ми вдячні за те, що маємо, — підсумовує випускниця 11 класу Стольненського ЗЗСО Катерина Сиромля.
ВОЄННА РЕАЛЬНІСТЬ СТОЛЬНОГО
Події лютого-березня 2022 року, коли на Чернігівщині тривали активні бойові дії, для Стольного минули відносно спокійно, на щастя, населений пункт не був окупований. Утім місцеві жителі перебували в ізоляції: в населений пункт на постійній основі не завозились продукти, медикаменти, продовольчі товари. В період активних бойових дій на території області місцеві самостійно молотили борошно, «били» олію, обмінювались продуктами.
Коли область була деокупована населений пункт поступово почав повертатися до життя: місцеві почали проводити благодійні заходи, до розвитку місцевих закладів вдалося залучити грантові пошти, у селі з’явився поліцейський офіцер громади та простір для роботи з молоддю.
Отже, як бачимо воєнна реальність накладає свій суттєвий відбиток на життя в Стольному. Але мешканці села знаходять способи пристосуватися до нових умов. Більше того – тепер глибинка стає більш мобільною і динамічною. Війна змусила багатьох переосмислити свої пріоритети та зосередитися на головному – збереженні життя та благополуччі близьких.
Головне аби Перемога була за нами, а все інше буде, треба просто трохи постаратись, — підсумовує жителька Стольного Наталія Тарасенко.
Попри всі труднощі, зберігається нескорений дух громади сіверян. Відтак життя в Стольному триває і селяни демонструють неабияку стійкість та згуртованість. Дійсно – війна принесла багато змін, але разом із цим і нові можливості для прогресу та перетворень. Головне – не втрачати надію та підтримувати одне одного в цю нелегку годину.
Таліна Тарасенко