«Тварини дуже бояться обстрілів, є загиблі, але ми нікому не потрібні»: вчителька з Семенівки піклується про 38 собак і 45 котів

Із 2016 року викладачка музики з прикордонної Семенівки Любов Макаренко піклується про безхатніх тварин у рідному містечку: підгодовує, лікує, стерилізує, знаходить песикам і котикам нові родини.

Періодично ЧЕЛАЙН розповідає про пані Любов і її підопічних, але здебільшого, коли ситуація набуває якоїсь гостроти, як, приміром, погіршення стосунків із сусідами або інші обставини.

Нині пані Любов опікується 28 собаками і 25 котами, а ще на вулиці до 20 котів і до 10 собак годує. Доводиться дбати про настільки багато тварин, бо вони стають нічийними й опиняються на вулиці здебільшого через людську байдужість.

«Зараз дуже багато кинутих собак і котів. Люди виїжджають туди, де більш безпечно, а тварин залишають. Дуже багато людей звертаються до мене, щоб забрала собак і котів, але всіх забрати не можу, хоча шість тварин все одно забрала, на вулиці також годую багатьох собак і котів. Дуже важко одній займатися волонтерством, особливо серед людської ненависті, як до тварин, так і до мене», – в коментарі для ЧЕЛАЙН зазначила пані Любов.

Вона навела свіжий приклад нетерпимості своїх сусідів до чотирилапих.

«Мене не було два дні, їздила на вихідні в гості. Чоловік мій котами не переймається і не стежить за ними. Тож не ходив запускати на ніч додому. Але чоловіку дякую за те, що собак не виганяє з двору, бо це подвір’я, де перебувають тварини, його батьків було. Але ми живемо в квартирі. Тож поки мене не було, так трапилося, що котик нагідив у кутку на другому поверсі. А сусіди вже повісили папірець зі стрілкою, що нагіджено.

Я приїхала пізно ввечері, прибрала, але папірець той так само висить. Також на двері під’їзду вішали папірці, що миші лежать біля під’їзду, пір’я, ще щось, аби тільки мене дістати. Але я все прибираю і не звертаю уваги. Але відверто, дуже неприємно. Люди не хочуть розуміти, що тварини – це частина екосистеми кожного населеного пункту», – каже Любов Макаренко.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Балерина з Ніжина була дружиною всесвітньо відомого художника Пабло Пікассо (Фото)

І варто не забувати, що вся ця безпросвітна історія відбувається в населеному пункті, який неподалік від кордону, тож стрес там щоденний як і небезпека для життя, причому як для людських життів, так і для тварин.

Любов Макаренко каже, що хотілось би вивезти тварин у більш безпечне місце, але як це зробити, поки не уявляє. Бо бездомним тваринам, на жаль, ніде не раді.

«Був приліт у двір, згорів сарай, загинули дві собачки мої, одна поранена дивом вижила. І я сама 22 березня цього року під час прильоту кабів дивом вціліла, коли бомбили будинок культури, де я працювала з дітьми. Але того дня сталося так, що одна учениця вже була дома, а інша не встигла прийти. Бо якби прийшла разом зі своєю мамою, то загинули б обидві. А мені просто пощастило…

Собаки дуже бояться обстрілів, дуже важко. Хотілось би виїхати, їх врятувати, але немає куди. Ми нікому не потрібні, на жаль…», – нарікає Любов Макаренко.

Натомість тварини пан Любові загинули 9 квітня. Жінка каже, що якби в той момент була у дворі, то також не вціліла б…

«Як у нас обійшлося тільки двома загиблими і однією пораненою твариною, навіть  не можу уявити. У дворі посічено все осколками, сарай згорів, вікно в хаті вибите, суцільний жах.

Від сараю залишилися руїни. І там десь мої загиблі тварини, до яких я не можу докопатися, а чоловік не хоче допомагати. Треба все одно якось їх там знайти.

Із пораненою собакою нині все добре. Щоправда, вона нещодавно перехворіла на ентерит, думала, що втрачу її, але, слава Богу, вижила… На лікування пішло більше як 1000 гривень, але жива, це головне. А потім ще дві собаки захворіли, всіх врятувала.

Також після того, як собачка Віола одужала, возила на таксі трьох до Шостки на стерилізацію. Одна не могла розродитися, помирала вже на моїх очах. Потім цю Камілу і ще, одну, яка була на перетримці, господарі забрали, але гроші мені за операцію не віддали. Отже, на таксі 3000 гривень і за операції 3500, все з моєї зарплатні. Щоправда, трошки знижку зробили завдяки волонтерці з Шостки, бо якраз безкоштовної програми не було в них. Але всіх врятувала і добре. Не в грошах щастя. Я дуже рада, що вони живі і здорові», – зауважує Любов Макаренко.

Нині найбільша турбота жінки і біль – це тварини, якими вона самотужки опікується. Адже пані Любові доводиться виконувати самій і жіночу, і чоловічу роботу. Вона каже, що було б за щастя перевезти хоча б котиків і собачок у безпечніше місце. Але поки це прагнення видається примарним.

«Я ж працюю. Школа працює дистанційно. До того ж, я нині – в.о. директора. Мені треба працювати, бо за що я тварин буду утримувати? Я сама з тваринами на цьому світі…», – зазначає Любов Макаренко.

Ірина Осташко

Фото – Любов Макаренко

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv