Після активних бойових дій у період Другої світової війни в Чернігові та довколишніх населених пунктах було чимало могил німецьких солдатів. У період окупації німецькими загарбниками видавалися спеціальні розпорядження про догляд за цими кладовищами. Утім, коли радянські війська вигнали гітлерівців, то багато німецьких поховань було знищено.
Але збереглися джерела, в яких йдеться про те, де були поховання, також у них можна простежити загальну тенденцію, за яким принципом їх робили.
Зокрема, показовим є поховання 1941 року німецького солдата на ім’я Ричард Вінценц Старечек поблизу села Роїще Чернігівського району. Деяка інформація про цього німецького бійця є в Чернігівському історичному музеї ім. В.В. Тарновського. Зокрема відомо, що він служив у 2-й роті 439-го піхотного полку 134-ї піхотної дивізії вермахту. Загинув під селом Роїще, що поблизу Чернігова. Згодом був перепохований на німецькому військовому кладовищі в Чернігові.
«У 1941 році, як відбувалися бої поблизу Чернігова, то переважно в боях гинули рядові солдати, причому з обох сторін. Червоноармійців переважно ховали в братських могилах. Натомість німці намагалися ховати своїх загиблих на тому місці або поруч із тим місцем, де вони загинули. Причому в окремих могилах. Над могилою робили горбик і намагалися ставити березові хрести та чіпляти імпровізовані таблички про загиблих. Навіть часом майстрували примітивні хрести з палиць. Робили також із палиць примітивну якусь огорожу, могли каску на хрест повісити. А вже потім, за можливості, виготовляли більш вишукані хрести. Це вже робили під час окупації, коли німці контролювали більшість української території», – прокоментував «ЧЕЛАЙН» Максим Блакитний, кандидат історичних наук, директор Чернігівського історичного музею ім. В.В. Тарновського.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На березі були човен і чоботи: в річці на Чернігівщині шукають чоловіка
Тож у 1941 році німецькі могили були вздовж дороги, на перехрестях і в інших місцях. А вже потім, як німці окупували територію та закріпилися, відбувалося перепоховання.
«У німців при військових підрозділах були відповідальні за поховання люди. І в Чернігові кладовище, що в саду Троїцько-Іллінського монастиря, виникає наприкінці 1941 року. І вже наступного року навесні та влітку там відбувалися основні роботи. Навіть у деяких документах відображено, що з навколишніх сіл і містечок, розташованих поблизу Чернігова, туди звозили загиблих німців для перепоховання. По суті, було зроблене німецьке військове кладовище. Там налічувалося приблизно три тисячі могил», – розповів Максим Блакитний.
Натомість після Другої світової війни до німців було негативне ставлення, зрозуміло, що й до їхніх поховань також.
«Хрести, таблички й інші позначки, які були на могилах, радянська влада ліквідовувала. Натомість могили здебільшого залишалися там, де вони були, їх ніхто не переносив. А поховання німці здійснювали в центрах населених пунктів, біля шкіл чи інших установ. Радянська влада просто розрівнювала ці могили із землею. І ознаки поховань зникали. Звісно, що перепохованням останків загиблих німців в інші місця ніхто не займався», – зауважив історик.
А ось традиції ховати загиблих німецьких солдат у братських могилах не було. Принаймні фотографії й інші джерела тих часів цього не підтверджують.
Проте на військових кладовищах створювали якийсь загальний імпровізований меморіал, наприклад із дерева, або встановлювали якийсь загальний хрест більшого розміру. Проте могили в кожного загиблого були індивідуальні. Так намагалися віддавати останню шану загиблим.
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
Ірина Осташко
Фото – Чернігівський історичний музей ім. В.В. Тарновського
