На тлі війни на Донбасі в Чернігові значно побільшало військових – місто відроджує славу «північної льотної столиці». І багато в чому це пов’язане з базуванням у місті Державного науково-випробувального центру Збройних сил України.
Про кримську сторінку його «біографії» хотілося б розповісти сьогодні. Заснований у 1932 році як Морська Випробувальна станція НДІ ВПС РСЧА з місцем дислокації в м. Севастополі, до 1991 року це був один із провідних авіаційних науково-випробувальних центрів із базою в Феодосії.
З 1992 року центр було включено до складу ВПС України як випробувальну базу для авіа- і космічної техніки. У 1997 році її спеціалісти забезпечували польоти авіації Росії на комплексі «Нитка». При центрі була організована школа підготовки льотчиків-штурманів.
Тяжким випробуванням для Центру стала анексія Криму. Вже 1 березня штурму піддався аеродром «Кіровське», що знаходився в підпорядкуванні випробувального центру. Нападники розгромили навігаційне обладнання, на аеродром більше не могли сідати літаки.
Як згадував заступник командира Центру Віктор Лукіянчук: «Під’їхали п’ять КамАЗів, набитих людьми у козацькій формі, два «Тигри» і кілька людей, які назвалися представниками «Самооборони Криму».
Серед них знаходилися ті ж товариші, які пізніше засвітилися в Слов’янську.
Вони були одягнені в стару російську форму без знаків розпізнавання, спочатку ми не думали, що це можуть бути кадрові російські військовослужбовці.
Під час наступних штурмів аеродрому приїжджали кілька сотень козаків і самооборонівців та п’ять машин, накритих тентами. Усередині сиділи бійці з автоматами Калашникова сотої серії, які були на озброєнні тільки в Росії. Тоді стало зрозуміло, що це точно росіяни».
Це стало сигналом. Багато хто з ще українських військовослужбовців взявся активно допомагати росіянам. Наприклад, замполіт поводився так, ніби вже служить у російській армії. Він приходив до начальника Центру з пропозицією скласти списки тих, хто бажає отримати паспорти РФ, щоб оформити документи без будь-яких зволікань. Тих, хто обурювався, керівництво частини просто не запрошувало на наради.
У березні основне ядро супротивників анексії – близько 75 осіб – начальник ГНІЦ Герой України Юрій Тишков відправив до Запоріжжя на проведення випробувань, а потім самоусунувся, розірвавши контракт.
Його місце зайняв проросійськи налаштований офіцер, тому й необхідності в радикальних діях у росіян не було. Утім, навіть за бажання відбиватися було нічим: за кілька років до кримських подій із частини вивезли всю автоматичну зброю, залишили тільки десяток пістолетів, які видавали черговому наряду.
4 березня, наслідуючи приклад сакських колег, льотчики ГНІЦ з аеродрому «Кіровське» підняли літак Ан-26 і два вертольоти. Над Азовським морем вертольоти і літак йшли на висоті 5-15 метрів. Маршрут ретельно прорахували, щоб не засікла ППО з боку Білогірська і Єйська.
До материка підлетіли в районі Маріуполя. Літак сів у Мелітополі, вертольоти полетіли в Запоріжжя. Посадивши машини, льотчики тут же сіли в автомобіль і рвонули до Криму, вже через кілька годин сиділи у себе в частині.
«Вирішили підготувати собі алібі: ми не знаємо, хто забрав техніку, всі наші льотчики на місці, можете перевірити за штатом».
20 березня в частині спустили український прапор, підняли російський. Так він і майорів під тризубом, яким був увінчаний флагшток.
На посадах контрактників служили здебільшого кримчани, тому, коли надійшла директива Міноборони – до 12 травня військовослужбовці повинні зібратися на пунктах збору на підконтрольній Україні території, – з 650 співробітників Центру на материк вийшли лише 82.
До речі, бойовий прапор вивезти не вдалося, і на базі Центру зараз функціонує військова частина 15650-17 Збройних сил Росії, що займається проведенням експериментальних робіт в сфері авіа- і морської техніки Чорноморського флоту РФ.
Серед тих хто вийшов, була організована нова частина ЗСУ – А-4444, в її розпорядження було передано аеродром «Півці» колишнього льотного училища в Чернігові. Починалася нова історія частини.
Читайте новини ЧЕline у соціальних мережах Вконтакте та Facebook.
