Дедалі більше людей останнім часом відмовляються від динамічного життя в містах. Натомість – оселяються на хуторах і в селах. Мальовничі пейзажі, чисте повітря, натуральні продукти, романтика, гармонія і… мільйони прихованих проблем.
Звісно, не всі витримують загартовування нелегким життям у глибинці. Деякі, насолодившись сільським «раєм», уже через кілька місяців тікають назад – до комфорту та цивілізації. Але є чимало відчайдухів, які приймають виклик сільських реалій і потихеньку налагоджують свій побут, назавжди оселившись у селі. Кожен займає якусь шпаринку і починає «лупати скалу». «Мігранти» з міст розуміють основну догму – треба не лише родину годувати, а й заробляти на чомусь.
Долина «стартапів»
І тут площина для «стартапів» безмежна. Хтось починає займатися молочним бізнесом, зеленим туризмом, хтось розводить рибу, хтось – продає через інтернет власноруч виготовлений чай, ягоди, продукти з городу, деякі розводять курчат, свиней, кіз тощо. У кого є бажання працювати, клепка в голові і хоч краплинка креативного мислення, той із голоду в селі точно не пропаде.
Ютуб-сповіді і монетизація відеожиття
Дедалі популярнішими стають відеощоденники «переселенців», які переїхали на постійне місце проживання до села. Ці люди знімають на відео свій побут і публікують ролики на ютуб-каналах. Відеоблоги допомагають убити кілька зайців одночасно. По-перше, це найкраща реклама продукції, якою вони торгують. По-друге, якщо грамотно налаштувати і правильно вести ютуб-канал, то на цьому можна непогано заробляти. По-третє, це унікальна платформа для спілкування з усім світом – у коментарях до відео користувачі інтернету можуть давати різноманітні поради тощо. Але тут важливо бути щирими і не обдурювати глядачів (своїх підписників) – фальш помітна одразу.
Про життя в селі можна розповідати довго. Але давня істина залишається незмінною – краще один раз побачити самому, ніж сто разів почути від інших.
Павло Солодовник
