«Корюківська трагедія була вигідна радянській владі», — чернігівські дослідники (Відео)

Останні 74 роки початок весни в Корюківці асоціюється з жахливою трагедією, що сталася під час Другої світової війни. 1, 2 та 9 березня 1943 року каральний загін нацистських окупантів на чолі з представниками зондеркоманди 4а розстріляв майже 7 тисяч мирних жителів. Корюківку вщент спалили, збереглася лише старенька церква.

«Люди кричать, корови, свині, все кричить, вищить. Оце можна порівняти, коли вмикаєш паяльну лампу і такий звук «бу-бу-бу». Отак точно», — очевидець Корюківської трагедії Станіслав Тройна.

У Корюківці майже не зосталося очевидців трагедії 1943 року. І не тому, що це було давно, а тому, що вижили тоді лише одиниці. Ганну Нековаль врятувала від смерті мама. Хоча їхню родину вже вели на розстріл.

 «У мене тут два брати розстріляні. Я оце як уявлю цю трагедію, як стояли люди, як по них автоматна черга йшла, в мене коси піднімаються дибом», — очевидець Корюківської трагедії Ганна Нековаль.

За даними офіційних досліджень, Корюківка була оточена з усіх сторін нацистськими окупантами. Німців серед них практично не було, стверджують очевидці, лише поліцаї. Корюківчан збирали по 50-100 осіб, заганяли у великі будинки та розстрілювали. Не жаліли ані жінок, ані дітей. У Корюківському історичному музеї зберігають особисті речі жертв трагедії, які вдалося знайти під час розкопок 2012-2013 років. Серед них – підошви від маленького взуття, жіночі прикраси і навіть рештки обгорілої їжі.

 «І людські кістяки і рештки їжі, це і картопля, і гречка, це окуляри, це рештки одягу ці речі просто були поховані разом із їхніми колишніми власниками та пролежали в землі близько сімдесяти років», — науковий співробітник Корюківського історичного музею Андрій Науменко.

Зараз очевидці трагедії запитують в істориків і дослідників, чому в 1943 році, коли палили Корюківку і розстрілювали мирне населення, не прийшли на порятунок партизани, які стояли усього за три кілометри від Корюківки.

 «Партизани, коли Корюківку палили, стояли у лісі. Вони дивилися, як палили Корюківку, як убивали людей дев’ять днів палили Корюківку, а вони там пили і гуляли», — очевидець Корюківської трагедії Інна Тітенко.

 «Чому? Бо Микола Попудренко не дав наказу рятувати Корюківку. Рядові партизани хотіли прийти на допомогу. Їх було більше – від 3-х до 5 тисяч відповідь дуже неприємна. Сталіну і комуністичному керівництву потрібні були великі жертви, і ці жертви затьмарили голодомор, політичні репресії, колективізацію і так далі», — представник Українського Інституту національної пам’яті в області Сергій Бутко.

Раз на рік небайдужі корюківчани приходять до Меморіалу жертвам трагедії. Щороку меншає тих, хто пам’ятає про події 1943 року. Цього року участь у пам’ятних заходах і церемонії покладання квітів взяли чиновники, і прийшло дуже мало жителів райцентру. У 2012 році неподалік Корюківки мали б збудувати цілий Меморіальний комплекс, вартістю 50 мільйонів гривень. За 2 мільйони тут недобудували капличку, поставили два хрести та перепоховали понад 200 загиблих. На цьому будівництво Меморіального комплексу жертвам Корюківської трагедії зупинили.

Читайте новини ЧЕline у соціальних мережах Вконтакте та Facebook.