Маленькі заручники: алгоритм дій при незаконному вивезенні дитини до росії або інших країн (Відео)
Від початку повномасштабної війни з рф депортованими з України вважаються понад 7700 дітей. Це підтверджують дані державного порталу розшуку дітей «Діти війни». Це примусово переміщені діти на тимчасово окуповані території – або до рф, або до республіки білорусь. Такі дії є незаконними та забороненими Женевською конвенцією і міжнародним правом. На жаль, це не зупиняє агресора, а батькам доводиться шукати всі можливі шляхи для повернення дітей.
«Основні цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей регулюються Гаазькою конвенцією 1980 року. Саме ця конвенція забезпечує процедуру повернення з території її перебування до країни її постійного проживання. В цьому випадку – на територію України. Але що найцікавіше: не всі на сьогодні держави у світі ратифікували її. Відповідно, якщо дитину незаконно вивезли або утримують на території держави, яка не є учасником цієї конвенції, то її в цьому випадку неможливо застосовувати», — Олександр Комаса, правозахисник.
На жаль, росія і є такою країною.
«У цьому випадку, оскільки російська федерація не є учасником Гаазької конвенції 1980 року, батькам у будь-якому випадку доведеться вирішувати це питання на рівні держави – рф, безпосередньо в місцевому суді населеного пункту, в якому перебуває дитина», — Олександр Комаса, правозахисник.
Інакше кажучи, необхідно буде знайти правозахисника, який зможе взаємодіяти з судами безпосередньо в росії. Якщо дитину вивезли до білорусі, то тут ситуація трохи краща, адже там ратифікували конвенцію. Утім, насамперед обов’язково необхідно повідомити про такий факт державні органи України, наприклад, Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України або Службу безпеки України. Детальний алгоритм можна дізнатися на офіційному сайті «Діти війни».
Також правозахисник зазначає, що останнім часом надходять звернення від громадян, діти яких виїхали до інших країн, тікаючи від війни, але тепер сторона, яка виїхала, не хоче повертатися, бо знайшла кращі умови.
«На сьогодні багато дітей виїхали з матір’ю або батьком під час бойових дій, і прикордонники керувалися Постановою Кабінету Міністрів про правила перетину кордону від 1995 року, зі змінами, згідно з якими дійсно дозволялося без згоди іншого з батьків перетнути кордон із дитиною. По суті, прикордонники зважали, звісно, на інтереси дитини та матері, які тікали від небезпечних для здоров’я та життя обставин, через те вони їх пропускали», — Олександр Комаса, правозахисник.
Тож назвати такий перетин незаконним не є правильним.
«Але варто розуміти, що сам по собі воєнний стан не є підставою для утримання дитини на території іноземної держави. Наприклад, якщо людина виїхала з дитиною з Львівської, Тернопільської або Рівненської області, на території яких за пів року не було багато бойових дій… Зараз багато людей звертаються зі схожими ситуаціями – дружина виїхала з дітьми і не хоче повертатися. Тим більше, якщо сама дитина хоче повернутися. То таке можна вважати як незаконне утримання», — Олександр Комаса, правозахисник.
У такому випадку можна звертатися до країн, аби повернути дитину до її постійного місця проживання. Але необхідно пам’ятати, що насамперед суд враховуватиме безпекову ситуацію на території, а також бажання самої дитини. Також є і підстави для відмови в прийнятті такої заяви.
«Якщо дитина, яка перебуває на території держави, що, знову ж таки, не є учасником цієї конвенції, досягла 16 річного віку… Також якщо вивезення відбулося до дати набрання чинності цієї конвенції на території тієї держави-учасниці, яка її підписала. І якщо минуло більше ніж один рік від моменту незаконного перетину кордону… То може бути відмовлено в розгляді цієї заяви», — Олександр Комаса, правозахисник.
Головне в таких випадках – керуватися не тільки власним бажанням, а ставити інтереси, безпеку та бажання своїх дітей на перше місце.
Журналіст: Марина Кирієнко
Оператор: Сергій Бутько
