«Ніколи не сумую, навіть на пенсії»: історія 76-річної жительки села Надинівка (Відео)
Тетяна Дарнопих із села Надинівка ще з молодості захопилася вишиванням. Раніше жінка працювала вчителем, а тепер, на пенсії, вишивання стало для неї розрадою та джерелом натхнення.
«Я вже похилого віку, чи, як кажуть, людина з досвідом. Мені 76 років. Я любила вишивати з молодості, але коли працювала, то робота була така, що не мала часу, а коли вийшла на пенсію, я захопилася. Коли прийшла в колектив, я вишила собі вишиванку, я була ведуча й мала чимось відрізнятися від дівчат», — Тетяна Дарнопих, жителька села Надинівка.
Вишиває пані Тетяна здебільшого для рідних і на подарунок. Серед робіт жінки – вишиті сорочки, рушники, подушки, в які майстриня вкладає свої любов і тепло.
«У першому класі онук телефонує мені: «Бабусю, мені потрібна вишиванка». Бабуся сіла, за тиждень її вишила. Потім, як онук підростав, я знову вишивала. А в дев’ятому класі вишила калину. І він мені каже: «Бабусю, в директора школи була калина і в мене». І вони сфотографувалися на пам’ять. Потім онучкам теж вишивала, бо в той час було ще мало вишиванок. І донькам теж», — Тетяна Дарнопих, жителька села Надинівка.
Та найбільшою радістю Тетяна Дарнопих називає пісню. Вона вже 20 років є учасницею місцевого музичного колективу «Придеснянські зорі». Приходить до своїх дівчат, як на свято, вивчають нові пісні та розмовляють про життя.
«Я ніколи не сумувала, навіть на пенсії. Ніколи не казала, що нудно, я завжди знаходила роботу. А тепер я радію, я живу своїм колективом. Ми одна одній телефонуємо, підтримуємо, чи хвороба, чи щось треба. Це радість. Це радість мого життя. Пісня окрилює, приходиш на репетицію, з репетиції, коли виступаємо – радість на душі. Хоча війна, трагедія, ночами, бувало, не спимо, коли летять ці шахеди, ракети», — Тетяна Дарнопих, жителька села Надинівка.
А ще разом зі своїми дівчатами Тетяна Дарнопих допомагає нашим захисникам і мріє про найшвидшу перемогу.
«Дуже важко, сумно. Стараємось щосили допомагати. З іншого боку, треба якось себе підбадьорювати. Не можна весь час жити з журбою. Стараємося заспівати, ми дуже багато співаємо патріотичних пісень, про війну, про солдатів. Восени ми зробили патріотичний концерт. Минулого року попросили килимки, дівчата плели і я теж. Буває, зимою замете, я не можу дійти до будинку культури, до сільської ради, то мені принесуть клубочки, я вдома плету, а чоловік відносить. Багато ми плели, сітки робили. Я всім кажу, що буде перемога, кінець війни, хай тремтять кацапи, якщо такі баби, як я та мої дівчата. Ходимо, співаємо, все робимо для перемоги! Слава Україні», — Тетяна Дарнопих, жителька села Надинівка.
Журналіст: Оксана Замятіна
