Оазис для знедолених: під Козельцем діє геріатричний пансіонат, що об’єднує людей коханням (Відео)

Знайти щастя там, де його ніхто не шукає. Козелецький геріатричний пансіонат, у народі – будинок престарілих, у нашому випадку це не місце болю і страждань, це місце, де утворюються нові сім’ї, зароджуються почуття.

«Вова приїхав на півроку раніше. І познайомились. Прийшли і кохання, і любов. Ми і повінчались. Уже 20 років як ми разом живемо тут», — Катерина Оліфер і Володимир Колесник, подружжя.

Охайна кімната, все прибрано, щасливі усміхнені люди. Одразу й не зрозумієш, що вони – інваліди з дитинства, майже все життя живуть у геріатричному пансіонаті. Він для них став другою домівкою. Щасливою домівкою.

«Слава Господу Богу і добрим людям за те, що є такі будинки. Що є де людям голову прихилити. Якщо у вас немає нікого. Як нам, хворим людям, прожити у селі», — Катерина Оліфер, підопічна Козелецького геріатричного пансіонату.

Що ж допомагає людям почуватися тут як удома? Можливо, скажемо пафосно, але другим батьком для них усіх став керівник закладу – Микола Васильович Шапка. Людина, яка душею відчуває біль людей, покинутих долею напризволяще.

«Закинуті села. Обездолені люди. Ті, які нікому не потрібні, які пропрацювали весь вік і зараз залишилися сам на сам із собою. І я думав, як їм допомогти, як виручити в цьому скрутному становищі. Захотілося цим людям дати те, що в мене є в душі. Адже я виріс у селі. Весь вік батьки пропрацювали в колгоспі. І хотілося б таким людям, як вони, допомогти», — Микола Шапка, директор КП «Козелецький геріатричний пансіонат».

Важливий аспект. Харчуються мешканці пансіонату, мабуть, краще, ніж ми з вами. Усе домашнє, все з приставкою «еко».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У геріатричному пансіонаті відбувся День краси

«Харчування в нас чотириразове. Складається з продуктів, які ми самі вирощуємо. Є свиноферма, ферма з ВРХ. Є пасіка. Територія наша має 101 гектар. Є багато фруктів. Додаємо до раціону і тих, хто не може вийти та вирвати ту чи іншу продукцію. Крім того, забезпечуємо людей овочами, крім капусти. Вона тут погано росте», — Микола Шапка, директор КП «Козелецький геріатричний пансіонат».

Микола Васильович працює в закладі майже дев’ять років. Саме за його головування установа почала змінюватися. За виконану роботу керівник чує добрі слова від персоналу та підопічних.

«Це ж божа людина. Це дуже добра та щедра людина. Це правда, від душі чистої вам кажу», — Катерина Оліфер, підопічна Козелецького геріатричного пансіонату.

«І годують, і ставляться добре. Все. Все», — Володимир Колесник, підопічний Козелецького геріатричного пансіонату.

«Дуже чуйна людина. Порядна. Думаю, що всі співробітники таке скажуть», — Галина Коляда, соцпрацівник Козелецького геріатричного пансіонату.

«Чуйна людина. У ставленні до колег, до підопічних», — Тетяна Хайдукова, працівниця Козелецького геріатричного пансіонату.

«Тільки хороше. Доброзичливий. Як звернешся до нього з якимось питанням, то завжди допоможе», — Оксана Воробйова, сестра – господиня Козелецького геріатричного пансіонату.

Микола Шапка говорить: наповнення пансіонату досить складне. Різні долі, різні характери. Є навіть люди, які пройшли місця позбавлення волі. До всіх треба знайти підхід.

«Самі люди повинні допомагати обслуговуючому персоналу й адміністрації. І тоді буде краще людям жити», — Сергій Лемеш, підопічний Козелецького геріатричного пансіонату.

Для тих, хто хоче розвиватися, а не сидіти на одному місці, тут є трудотерапія. Адже пансіонат має два блоки – суто геріатричний і для людей із психоневрологічними вадами. Останні залюбки беруться до роботи. Вся вона оплачується.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чернігівський геріатричний пансіонат залишився без сметани і кефіру

«Ті, хто може, проходять трудову терапію. Це невелика робота, за яку отримують зарплатню. З ними ми укладаємо трудовий договір і людина отримує заробітну плату», — Микола Шапка, директор КП «Козелецький геріатричний пансіонат».

«По правді, я сам працюю. Щоб копієчку якусь заробити. І ще там нудно сидіти, чесно кажучи. Хто не трудиться, тому важче», — Олександр Федоренко, підопічний Козелецького геріатричного пансіонату.

«Я сама захотіла працювати. Подобається, що добре платять», — Ірина Іванова, підопічна Козелецького геріатричного пансіонату.

Досить складна ситуація з кадрами. Микола Шапка бідкається. Зарплати в усіх мінімальні, робота важка. Шкода людей, які віддають свою душу підопічним.

«У нас маршрути приїжджають з-під Києва і забирають людей на склади. Там заробітна плата – від 9 тисяч. У нас же люди отримують трішки більше 3 тисяч. На сьогодні в мене 90 вакансій. Люди залишились, які мають своє господарство вдома та працюють у нас, — Микола Шапка, директор КП «Козелецький геріатричний пансіонат».

За головування Миколи Васильовича в пансіонаті почались активні ремонти. Адже будівлі досить старі. Відремонтовано дах корівника. Нові сучасні ремонти в психоневрологічному відділенні. Триває заміна труб. Їх загальна довжина – приблизно 16 кілометрів, а дата прокладання – 80-ті роки. Закінчено ремонт водопровідної мережі.

«Ми зробили дуже велику справу. Були пориви водопроводу. Люди сиділи днями без води», — Микола Шапка, директор КП «Козелецький геріатричний пансіонат».

Сьогодні в геріатричному пансіонаті налічується 208 підопічних. 208 людей, які знайшли собі тут останній прихисток. 208 людей, яким щоденно потрібно віддавати частинку свої душі, своїх емоцій. А чужа біда завжди залишає відбиток у нашому серці.

 Журналіст Олег Дешура

Оператор Дмитро Дриганов