У 14-й школі сьогодні відкрили пам’ятну дошку своїм учням – героям АТО, які загинули в дві тисячі чотирнадцятому році на Луганщині. Дмитро Полегенько та Вадим Лобода навчалися в цій школі. Їх пам’ятають, ними пишаються.
«Хлопці, звісно, могли покласти своє життя за Україну», — класний керівник Оксана Саматлова.
Обидва служили в тринадцятій мотопіхотній роті, обидва пішли воювати з першою хвилею мобілізації. А нині ділять одну на двох дошку пошани.
«Ось сьогодні ми проводитимемо виховні години на цю тему. Пишатимемося нашими героями», – директор ЗОШ №14 Борис Слєсар.
Надія Полегенько довго вдивляється в фотокартку сина. Останні кілька років вона розмовляє з його світлиною. Єдиний син загинув під Станицею Луганською.
«Нічого не розповідав. Єдине казав: мамо, я приїду, довго буду митися, а потім ляжу в теплу чисту постіль, а ти сядеш поряд і будемо розмовляти довго. Тепер я розмовляю із фотокарткою, яка мовчить», — мама Надія Полегенько.
Вадима Лободу оплакують лише батько та рідна тітка. Вона переселилася з Луганська до Чернігова, щойно розпочалася окупація. А її єдиний племінник поїхав захищати кордони.
«Вадим пішов за першим призовом в АТО, був поранений. І ніколи не казав, як йому там важко», — тітка Катерина Бірюкова.
Дошку пошани відкрили урочисто. Зібралися рідні та друзі героїв.
