Снігова баба на Новий рік: чоловік із Куликівщини подарував онуку зимове містечко (Відео)

Зимову казку подарував своєму маленькому онуку Павло Шумал, коли хлопчик приїздив до діда на гостини до Дроздівки, що на Куликівщині. Усі величезні скульптури чоловік створив перед власним подвір’ям. А наймасштабніша з них – снігова баба – заввишки понад три метри. Кожну фігуру Павло Миколайович виготовляв повністю зі снігу, та іноді доводилося застосовувати й досить несподівані матеріали.

«Щоб вийшли пера, бурульки, які з даху скапують, довелося міняти… Розфарбовував фарбами звичайними, якими фарбують яйця. Фігура суто зі снігу, єдине – наперед поставив із паличок лапки, щоб було дійсно схоже. Шия і голова з пінопласту, бо сніг довго не витримає. Щоб довше збереглася, довелося пінопласт поставити. І прикраса – кріп», — розповідає Павло Шумал, народний скульптор.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Снігова терапія: поради психолога, як розважити дитину з користю

Чоловік розповідає, що до створення скульптур його надихнув онук Дмитрик, який попросив у діда такий подарунок для себе на Новий рік. Кожну фігуру робили удвох. Прикрашали овочами та всім, що є в побуті. А головним генератором ідей виступав маленький Дмитрик.

«Каже, діду, а це рік кого? – Я кажу: кабана. І свині. – Так, а в нас свині немає. – Я кажу: у хліві є. – Так, а тут нема! Ну, довелося ліпить. А потім він каже: Діду, в нього ж немає вушок. Дмитрику, – кажу, – та ти ж поїв. А ми як колемо кабана, то це його улюблена їжа. Ну, – кажу, – ходімо, зараз знайдемо. Знайшли підгнилого буряка. Зробили. Він відійшов і каже: Діду, вуха справжні, можна різати», — говорить Павло Шумал, народний скульптор.

Разом творча родина створила ще й гриб із кукурудзяними вусами, і навіть цілий танк, конструкція якого дає можливість заходити всередину та керувати машиною за допомогою панелі управління з бурульок. Тут онук Павла Миколайовича почувається справжнім танкістом. Можна навіть стріляти сніговими снарядами.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Сніговики атакують – «флешмоб» чернігівців

«Оце в нього снаряди. Я ліпив і баба ліпила. Це антени, а то ствол. У мене якраз шапка є як у танкіста, він став і все».

У родині розповідають, що снігові скульптури робили особисто для себе, проте вони вже стали місцевою цікавинкою.

«А як ми приїхали з онуком, а коло двору машин багато. Я кажу: Дімо, що ми пропустили з тобою? Виявляється, стоїть сніговик, а люди фотографуються. Я думаю, що це талант такий від Бога. От я вийшла, воно мені здається, що отам ляп-ляп, я думаю, що він там ляпає. Тут дивлюсь, уже вимальовується фігура. От тільки онук ще хоче одного танка», — зазначає Ніна Шумал, дружина.

Усе життя Павло Шумал працював на посадах, що не пов’язані з творчістю. Спершу був водієм у колгоспі, потім 10 років очолював село. Мав і невеличку власну справу. Та це не заважало його творчості. Власними руками чоловік розмалював ворота та хвіртку, прикрасив стіни будинку та хату всередині. Каже, що ніколи не навчався мистецтва, а все опановував самотужки.

Журналіст: Ольга Лазун

Оператор: Дмитро Дриганов