Любов Губко щодня приходить сюди, аби струсити шар пилюки.
Такою мукою вкривається її картопля та інша городина через цілодобове виробництво соєвої олії та макухи.
— Весною оце тут було всипане усе ото таким, — каже Любов Губко, мешканка с. Киселівка.
— Там сильно шумить. Мабуть, виділяється хімія якась, вікно відкрити не можна. Ввечері на вулиці вийти не можна.
— Я тільки на вулицю виходжу – я задихаюсь, у горлі дере кашель. Вони роблять муку якусь.
На виробництві переконують: не смердить, а пахне. Такий специфічний аромат від цих мішків. Тут підприємець зберігає соєву макуху.
— Це готова макуха. Ось такого вона кольору, запаху неї є, ну, пахне вона, ну може насінням.
Валентина Ельдоурова тут працює начальником виробництва. Жінка запевняє: вже погодились на всі вимоги селян. Навіть відмовились від нічної зміни.
— Шум є, но ми з ним боремось, хоча він у нас у межах норми. І вночі працювати не будемо. Тільки до 11 годин, — говорить Валентина Ельдоурова, начальник виробництва.
Олію тут вичавлюють за температури понад сто двадцять градусів. А відтак, у повітрі справді є запах сої. Ми теж його відчули. Він цілющий, – запевняє директор переробного підприємства.
— Це протеїн. Там два компонента у сої: олія та макуха. Це цінніший продукт комбікорму. У пшениці та кукурудзі там немає стільки корисного, як у сої. Куриця росте, тому що там є протеїн, — стверджує Олег Ледовий, директор соєвопереробного підприємства.
Та селяни такому не вірять. І вийшли на акцію протесту. Обіцяли перекрити рух, проте завадили правоохоронці. Написали колективного листа до депутатів обласної ради. Просять виселити нерадивого сусіда.
