Чернігів — історично «дерев’яний» місто. Навіть після війни за перевіреною століттями технологією тут активно зводилися будинки — різної вишуканості і якості. Зараз таких будівель кілька тисяч. У міста є шанс зберегти свій стиль, але займаються цим лише волонтери.
Основні проблеми дерев’яних будівель — недовговічний матеріал і технологія, за якою їх зводили. Дерево чуйно реагує на сніг, дощ, перепади температур. Деякі фундаменти створювалися у вигляді цегляних стовпчиків, іноді дошки підлоги нависають над сирою землею, набирають вологу і т. п. Стан багатьох дерев’яних будівель — на межі руйнування. Найбільш помітно постраждали зовнішні декоративні елементи, дерев’яні мережива.
У липні 2018 р стартував проект «Дерев’яне мереживо Чернігова», зараз на сайті представлено близько 300 зразків з історією окремих будівель з усієї області. «Завдання проекту — відродити любов і повагу до спадщини, зберегти дерев’яну архітектуру», — розповідає автор ідеї та керівник проекту Станіслав Іващенко.
За два роки проект зумів зробити крок з онлайну в реальність: стартувавши з віртуального музею, фото- і геофіксації кращих зразків дерев’яного зодчества, через рік проект «Дерев’яне мереживо Чернігова» вибрав головним напрямком діяльності фізичне відновлення будівель.
Уже приведено до ладу фасади дворянської садиби Березовських в селі Старий Білоус і будівлі на вулиці Зеленій, 15 в самому Чернігові. «Зараз працюємо над ремонтом будівлі по вулиці Успенській, 34, що має статус пам’ятки історії: допомагаємо зі створенням нового фундаменту, утепленням стін, повністю перебираємо веранду і т. п. На черзі ще два об’єкти», — розповідає Іващенко. По суті, на цьому об’єкті волонтери не тільки відновлюють різьблені мережива, але і експериментальним шляхом шукають варіанти адаптації традиційної чернігівської архітектури до сучасних вимог. Фундамент «на цегляних стовпчиках» змінюється на бетонний, зі стін знімаються дошки, місце «дранки» займає мінеральна вата, яка потім знову закривається дошками, сучасними матеріалами утеплюються вікна, покрівлю і т. п.
Іващенко наголошує, що відновлення найвиразнішої частини будівлі — різьблення — насправді відносно дешево, особливо якщо для нього вибирається соснова дошка. На перших проектах мереживо робили вручну, електролобзиком. Тепер знайшли партнера — кафедру технологій машинобудування і деревообробки Чернігівської політехніки, де векторні малюнки переводять в мереживо за допомогою станка.
«Чесно кажучи, чернігівська міська влада нічого не робить для збереження пам’яток дерев’яного зодчества, що, втім, можна сказати і про цегляні будинки. Напевно, це абсурдний коментар, але єдиний рецепт порятунку — люди повинні любити своє місто, розуміти, що дерев’яні будівлі і складають нашу культурну спадщину, і формують єдиний образ Чернігова », — говорить Станіслав Іващенко.
Тим більше, що основна частина об’єктів знаходяться в приватній власності, і їх власники вільні робити з будинками що завгодно. «В ідеалі будівлі повинні отримати статус і фінансування на їх утримання і реставрацію / адаптацію з міського бюджету, а контролюючі органи перевіряти, які матеріали йдуть на їх відновлення. Але до такої історії нам дуже далеко. Так можна стимулювати власників зберігати будівлі », — констатує Станіслав Іващенко.
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
По матеріалам видання «Прагматика»
