Підрив артилерійських складів у Балаклеї Харківської області на сьогодні є одним із найбільших диверсійних актів, що відбулися на території України за час війни на Донбасі. Попередній випадок – підрив складів у Сватовому – був суттєво менш масштабним.
Цілком очевидно, що така диверсія доволі серйозно позначиться на боєздатності нашого угруповання на Донбасі. Попри те, що, ймовірно, значна частина боєприпасів у підземних сховищах залишиться неохопленою вогнем, але навряд чи хтось зважиться використовувати снаряди, що перебували неподалік вогнища горіння. Вони явно будуть списані.
Цінність складів у Харківській області (а, крім Балаклеї, їх тут ще чотири) для ЗСУ складно переоцінити. Та водночас склади дуже уразливі, бо знаходяться за 50-100 км від кордону з Російською Федерацією.
Тим паче, що в спаленому арсеналі знаходилася левова частка 125-мм снарядів для танкових гармат. А після кампанії 2014-2015 років наші танкісти вже відчували брак снарядів – щоправда, тільки деяких типів, у тому числі бронебійних. Наявні осколково-фугасні були явно недостатні для повноцінного ведення бойових дій.
І хоча говорити про те, що такі втрати критичні для обороноздатності, не доводиться – в Україні до початку війни був 31 арсенал, де зберігалися близько 1 млн тонн боєприпасів, однак із деякими позиціями доведеться оперативно вирішувати питання. Причому ситуація ускладнюється тим, що повноцінного виробництва тих же танкових снарядів у нас немає – їх доводиться закуповувати в тій же Болгарії.
Не можна не відзначити, що така великомасштабна диверсія на тлі войовничих заяв того ж «лідера недореспубліки» Захарченка про вихід на адміністративні кордони Донецької області може бути дуже поганим маркером відновлення повномасштабних бойових дій. Причому, судячи з реакції нашого військового та політичного керівництва, на сьогодні цілком розглядається варіант прямого російського вторгнення.
Михайло Жирохов
