Станом на весну 2017 року шість випускників Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою загинули на Донбасі. Серед них і уродженець Коропщини Станіслав Ковтун.
Він народився 4 березня 1986 року в селі Атюша. Ще під навчанні у школі Станіслав закохався в небо та мріяв вступити до льотного училища. Після школи вступив до Чернігівського ліцею, який закінчив із дипломом із відзнакою.
Мріяв продовжити навчатися в Харківському авіаційному інституті, але мати була проти. Станіслав не пішов наперекір матері, відмовився від мрії літати, але не відмовився від бажання стати військовим.
Хлопець вступив до Харківського інституту танкових військ імені Верховної Ради України Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» і отримав базову вищу освіту за напрямом підготовки «військові науки», здобув кваліфікацію бакалавра військових наук.
Активно займався спортом. Здобув срібну медаль із гирьового спорту на чемпіонаті України серед вищих навчальних військових закладів, був призером чемпіонату України з бойового самбо.
Хоча інститут Станіслав закінчив із дипломом із відзнакою, але через особисті міркування щодо несприятливої ситуації у Збройних силах України далі він не служив.
Почався період нестабільності, пошуку себе в новому житті – він працював в охороні в Києві, електрогазозварником у СТОВ «Агрольон» Коропського району.
Під час революції Гідності став активним учасником Євромайдану, входив до складу 17-ї сотні. А коли розігралися буремні події на сході країни, в березні 2014 року добровільно пішов служити за контрактом у 25-ту Дніпропетровську повітрянодесантну бригаду. Виконував обов’язки гранатометника, а в липні — командира БМД, замінивши пораненого товариша.
Пройшов бої під Слов’янськом, Ямпілем. 9 липня 2014 року нагороджений пам’ятним знаком «За воїнську доблесть».
Загинув 31 липня 2014 року під час боїв за місто Шахтарськ Донецької області – його вицілив снайпер бойовиків. Бойові побратими Станіслава не полишили його тіло на полі бою, а прив’язали тіло до БМД та продовжили відстрілюватися. Лише наступного дня загиблого доставили до частини.
Похований 5 серпня 2014 року в селі Атюша Коропського району.
Указом Президента України №873/2014 від 14 листопада 2014 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
У пам’ять про Станіслава Ковтуна в липні 2015 року в центрі села Атюша встановлений пам’ятний знак. 4 грудня 2014 року на будівлі Атюшівської загальноосвітньої школи та у грудні 2015 року на будівлі Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою встановлені меморіальні дошки. Також 25 липня 2015 року відкрито пам’ятний знак та 14 серпня 2015 року перейменовано школу. Іменем Станіслава Ковтуна названа одна з вулиць села Атюша.
Загибель сина та чоловіка не зламала батьків і молоду дружину (на момент загибелі сину Остапу не виповнилося й двох років). На зібрані гроші була куплена вантажівка ГАЗ-66, на якій десантники написали «Від Остапа за Батю»».
Як написав волонтер Роман Доник: «Остап – це маленький Українець. Чоловік. Якому лише 1 рік і 9 місяців. Він ще не розуміє і не знає, що його тато загинув.
Але його мама, бабуся і дідусь виховують його як справжнього чоловіка, воїна добра і сина героя. Остап – це майбутнє України. Йому вже є чим пишатися. Йому буде, чим пишатися. Йому є, на кого рівнятися і з кого брати приклад. Він завжди буде знати, що його тато загинув, захищаючи праве діло і незалежність України.
Він народився в одній країні, а житиме в іншій. У тій, за яку загинув його тато. У тій, яку захищає його сім’я. У тій, яку будуватиме він».
Читайте новини ЧЕline у соціальних мережах Вконтакте та Facebook.
