Локальні війни ХХ століття показали яскраві приклади доволі успішного застосування кустарно броньованої техніки – так званих шушпанцерів.
Найбільш масово їх застосовували в ході громадянської війни в Іспанії (1936-1939 рр.), на війні за Незалежність Ізраїлю (1948-1949 рр.).
З відносно сучасних прикладів варто навести бойові дії в Лівії і Сирії. Причому в останніх яскраво проявилася тенденція, коли імпровізовані броньовики ставали альтернативою танкам і БМП урядових військ.
Широко застосовували шушпанцери і в ході боїв на Донбасі в 2014 – 2015 роках. Причому вони були в усіх протиборчих сторін.
Однак найбільш масово така техніка була в складі добровольчих батальйонів, що фактично і прийняли перший удар у ході зіткнень із терористами.
Насамперед, звісно, це батальйони «Айдар», «Азов» і «Донбас».
Розповідати про всі їх імпровізації весни – літа 2014 року, думаю, немає необхідності. Однак усю техніку можна чітко розділити на кілька груп.
Перш за все, це так звані ган-траки: броньовики на базі цивільних вантажівок – КАМАЗ і ЗІЛ. У польових умовах проводилося максимальне посилення захисту автомобіля, що здебільшого полягало в наварюванні товстих (від 5 міліметрів) листів заліза на кабіну, а також обварюванні двигуна додатковими листами сталі, а також «бронюванні» кузова.
Найвідомішим таким апаратом став «Прянік» «Азова», який із встановленим трофейним 12,7-мм кулеметом доволі ефективно використовувався під час звільнення Маріуполя в червні та в боях під Іловайськом на початку серпня 2014 року.
Однак не можна не відзначити, що багато в чому це просто ілюзія захищеності – навіть черга з кулемета все одно проб’є цю «броню» на солідній дистанції, а вже граната з «Мухи» або РПГ-7 рознесе автомобіль.
Проте захищеність піхоти дещо підвищується, насамперед під час недовгого вогневого контакту.
Однак найбільш масовими були швидкі й одночасно легкі машини на зразок стандартних цивільних джипів із різноманітним встановленим легким озброєнням. Ці машини найбільш повно відповідали специфіці протистояння на Донбасі того періоду.
За відносно розвиненої дорожньої мережі, відсутності лінії фронту такі «технічки» були доволі грізною та мобільною зброєю. Відповідною була й тактика – «приїхали, обстріляли здалеку, поїхали».
Не можна не відзначити й застосування інкасаторських машин, які, маючи недостатній клас захисту, доброньовувались місцевими умільцями, тож згодом врятували чимало життів – особливо під час виходу з Іловайська в кінці серпня 2014 року.
На сьогодні в складі добровольчих підрозділів, які перейшли до складу ЗСУ або НГУ жодної імпровізованої бронетехніки немає – багато було втрачено в найтяжких літніх боях, багато просто вийшло з ладу. Водночас у стройових частинах української армії такої імпровізованої і бліндованої техніки ще досить.
