Особливе місце в системі ППО України відводиться зенітно-ракетній системі С-300, яка призначена для ППО стаціонарних об’єктів інфраструктури.
Її виробництво почалося в Радянському Союзі в 1975 році. Унікальність даної системи полягає в її здатності потрапляти в цілі на дуже великій відстані — до 300 кілометрів.
Аналізуючи досвід використання різних зенітно-ракетних систем під час військових дій у В’єтнамі і Близькому Сході, радянські вчені вирішили зробити таку систему, яку можна було б швидко перевести з чергового стану в стан бойовий. Таким чином, були закладені основи розробки С-300.
Основними завданнями були прискорення згортання в різних ситуаціях і поліпшення самої конструкції зенітно-ракетної системи. У підсумку, ЗРС С-300 потрібно в середньому близько десяти хвилин на згортання або розгортання всього комплексу, що дозволяє швидше реагувати на різні фактори в ході ведення бойових дій.
Велике значення для С-300 грає можливість маскування в різних ситуаціях. Так, для цих цілей використовуються демаскіровочні повномасштабні надувні макети системи, які обладнані імітаційними пристроями випромінюваннями в радіодіапазоні.
Система С-300 має ряд модифікацій, обумовлених відмінностями в будові ракет, радарів, можливостей захисту і дальністю дій. Також, відмінності полягають і в можливості протистояти балістичним ракетам різних радіусів дій: від малих до середніх.
На сьогоднішній день на озброєнні української армії знаходиться виключно система С-300ПС. Дана модель здатна вражати сучасні повітряні об’єкти на великій відстані, оснащена радіолокатором та автономним комплексом виявлення цілей.
В Україні був налагоджений повний капітальний ремонт таких комплексів. У 2013 році був проведений ремонт 6 таких комплексів. У ході анексії Криму частина комплексів була загублена.
З початком війни на Донбасі розпочалася прискорена модернізація, залишилися концерном «Укроборонпром». Після останніх подій у Криму більшість модернізованих систем були відправлені в Херсонську і Миколаївську області.
Більшість ЗРК С- 300 в українських ППО базуються на древніх шасі МАЗ і БАЗ. У рамках модернізації ЗРК отримали не тільки нову систему управління та наведення, але й частина з них була переведена на українські шасі КрАЗ-6446. Вітчизняний тягач став єдиним стандартним автомобілем, який міг працювати в складі зенітного комплексу С-300. Всі інші носії — це специфічні і дорогі армійські тягачі або МЗКТ або БАЗ.
У реальних військових діях С-300 ще ніколи не брала участь. У різних країнах поки тільки проводяться навчальні заняття з використанням даної техніки. У Росії за станом на 2013 рік знаходиться приблизно 1900 ПУ 300ПТ / ПС / ПМУ, 200 С-300В, в Сирії — 6 С-300, Алжирі- 10 одиниць, є дані про поставки до Ірану.
