Децентралізаційна трансформація Гончарівської ОТГ: бюджет зріс із 3-х до 31 мільйона гривень (Фото)

У 2016 році селище Гончарівське разом із селами Смолин, Жеведь і Козероги утворили об’єднану громаду. Від такого кроку жителі цих населених пунктів тільки виграли. Бо докорінні зміни, які тут відбулися, видно неозброєним оком. Усе завдяки тому, що бюджет громади суттєво зріс – із трьох до тридцяти одного мільйона гривень.

Гончарівська громада запросила в гості журналістський десант із представників обласних засобів масової інформації. Візит також відбувся завдяки «Центру розвитку місцевого самоврядування» у Чернігівській області.

Журналістам керівник громади Віталій Рудник розповідав про успіхи, яких досягла громада завдяки реформі децентралізації, та запрошував побачити все на власні очі.

Військове містечко – невід’ємна складова ОТГ

Віталій Рудник наголошує, що з військовими, частина яких дислокується в селищі, завжди були, є і будуть гарні стосунки.

«Після об’єднання 60% ПДФО від грошового забезпечення військовослужбовця (заробітної плати. – Авт.) залишається в бюджеті нашої громади. Власні надходження у нас у 2018 році на рівні 31 мільйона гривень, то з цієї суми 22 мільйони – це надходження від військової частини. Тобто це бюджетоутворююча структура на території громади», – повідомив очільник громади.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Які проблеми актуальні для майбутньої Борзнянської ОТГ

Журналісти побували на території частини, вшанували пам’ять загиблих героїв-танкістів, а також відвідали будівельний майданчик, на якому за урядовою програмою зводять три гуртожитки для неодружених контрактників, де в одній кімнаті житимуть по п’ятеро осіб. Порівняно з казармою, це суттєво кращі умови. Перший гуртожиток будівельники планують здати вже на початку 2019 року.

Про бюджет, демографію і переробку пластику

Віталій Рудник розповів, що за кількістю населення Гончарівська громада не дуже велика.  Приблизно 4700 осіб. І це впиває на фінансову ситуацію.

«До кінця року ми заробимо 31 мільйон гривень. Плюс держава нам дає медичну та освітню субвенцію. Але від названої суми цьогоріч нам треба відати державі 10 мільйонів гривень так званої реверсної дотації. Бо наші доходи на душу населення перевищують визначені державою норми. Таке бюджетне законодавство, тож нікуди від цього не дінемось. Змінити ситуацію можна – лише збільшивши кількість населення і площу нашої територіальної громади. Над чим ми на сьогодні працюємо. Зокрема,бажання приєднатися до нашої ОТГ вже висловило село Слабин», – каже голова ОТГ.

Загалом же на кінець року Гончарівська громада виходить із хорошими показниками – без заборгованості із зарплати та енергоносіїв і купою позитивних змін, які передусім відчули соціальні заклади, зокрема дитсадки й школи, матеріальна база яких роками залишала бажати кращого.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Через введення воєнного стану грудневі вибори в ОТГ можуть не відбутися

«Значні капіталовкладення цьогоріч відчула сфера житлово-комунального господарства, зокрема, наше комунальне підприємство. Йдеться про два мільйони гривень. Їх ми виділили на ремонтні роботи. Адже житловий фонд у нашому селищі старий. Тож наразі маємо можливість його підлатати. Ремонтуємо покрівлі й двері багатоповерхівок, впорядковуємо внутрішньобудинкові мережі. Також наше комунальне підприємство може похизуватися своїм автопарком, який наразі забезпечений усім потрібним – від трактора до бульдозера і сміттєвоза. Причому все в робочому стані. На деяку техніку навіть не можемо працівників знайти», – повідомив чоловік.

Розповів пан Віталій і про цікавий стартап, який реалізовують на території громади – роздільний збір сміття. Щоправда, цей проект радше розрахований на збереження екології, ніж на отримання прибутку.

«Поки ми зосередилися на відокремленні пластику. Решта побутового сміття вивозиться на сміттєзвалище. Можливо, наступного року сортуватимемо ще й скло. Наразі пресуємо брикети з пластикових пляшок. Але це процес тривалий. Бо поки поділимо все за кольорами, також треба відокремити кришечку від кожної пляшки. Але населення на ініціативу відгукнулося. Із 4-х населених пунктів роздільний збір сміття наразі запровадили в двох», – зазначив Рудник.

Імовірно, у читачів склалось враження, що в громаді все ідеально і жодних труднощів не виникає. Проте Віталій Рудник запевняє, що це не так.

«Проблемних питань вистачає – від ремонту доріг і до роботи наших закладів. Наприклад, наш торфобрикетний завод, який то працює, то не працює, то щось на ньому відбувається загадкове. Але на цьому підприємстві працевлаштовані 80 осіб. Для нашої місцевості це суттєва кількість робочих місць. І на сьогодні ці люди вчасно отримують зарплату. За 9 місяців майже 300 тисяч гривень надійшло в бюджет громади від цього підприємства», – зазначив він.

Похід соціальними закладами

Під час візиту до Гончарівської громади журналістів запросили до початкової школи, гімназії та садочка «Лісова казка». Цьогоріч на поточні ремонти цих соціальних об’єктів держава витратила 2,7 мільйона гривень.

«У нас почалася нова ера розвитку. Замінили старі вікна в чотирьох групах на металопластикові. Капітально відремонтований варочний  цех. Коридор повністю поміняний. Раніше такого не було», – зазначила завідувач дитячого садочка «Лісова казка» Катерина Солнцева.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Сало, сіль і сірники є: голови ОТГ спростували паніку серед населення

Дійсно, умовам навчання і виховання сільських дітей подекуди можуть позаздрити в містах. Зокрема, нова українська школа укомплектована повністю і на необхідному не економили. Та головне, аби кількість учнів у громаді з року в рік не зменшувалася.

«Колись у школі було до 800 діток, то навіть не вистачало місць, аби всіх розсадити. А зараз дітей мало, приблизно 400. Серед них початкова ланка – трішки більше 200. Садок – на 280 місць, а виховуються всього до 100 дошкільнят.

Проблем із народжуваністю діток від початку незалежності держави і до воєнних дій 2014 року не було. А тепер хлопці в ООС. Якщо народжуваність раніше була 30-36 діток на рік, то на сьогодні – до 20. Натомість кількість людей, які вмирають, значно більша», – розповів Віталій Рудник.

Візит до Гончарівської громади справив позитивне враження. Адже радісно, коли в громадах відбуваються позитивні зміни: будується житло, ремонтуються соціальні заклади реалізовуються різні проекти. Словом, коли не виживають, а живуть.

Звісно, за два роки вирішити всі проблемні моменти, до яких роками не доходили руки, неможливо. Та головне, що є бажання і можливості це робити та розвиватися.

Ірина Осташко