Ми вже розповідали, як росія 100 років тому грабувала українські церкви. Щоправда, в попередній публікаціїйшлося більше про цінності, які зухвало вилучали з храмів Чернігова. Між тим, сільські та містечкові храми не залишилися поза увагою більшовиків.
Приводом для початку кампанії з фактичного грабунку церков став голод 1921 року на півдні України, в Криму та Поволжі. Влада закликала «збирати» золото та срібло по церквах і купувати зерно для голодуючих.
І якраз на Чернігівщині більшовикам було чим поживитися, бо наш край здавна був релігійним із великою кількістю церков.
За словами Максима Блакитного, заступника директора з наукової роботи Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського, кампанія з вилучення коштовностей охопила 12 повітів Чернігівської губернії, а саме: Борзенський, Глухівський, Городнянський, Козелецький, Конотопський, Кролевецький, Ніжинський, Новгород-Сіверський, Остерський, Сосницький, Чернігівський і Шостенський.
Стародубський, Новозибківський, Мглинський і Суразькийповіти Чернігівщини з 1919 р. перебували в складі Гомельської губернії (надалі, у 1926 р., були введені до складу Брянської губернії РСФРР).
«Зважаючи на адмінподіл, на території Чернігівської губернії було приблизно до 770 церков. Більшість цінностей перебували в Чернігові, повітових центрах, монастирях, де було по кілька храмів. Були більш заможні й бідніші парафії. Тому кількість цінностей суттєво різнилася. Культові предмети також мали різний рівень художнього виконання, матеріальної вартості, історичного та культурного значення», – у коментарі для ЧЕline зазначив Максим Блакитний.
Він дослідив купу історичних документів і з’ясував, якими ж цінностями «володіли» церкви Чернігівщини на початку 1920-х років. За його підрахунками, по храмах у містечках (на 1921–1923 рр.): від 2 до 11 Євангелій (найстаріше – 1670 р., у Ріпках), від 1 до 2 дарохранильниць (вага – від 0,4 кг до 0,9–1,3 кг, найстаріша – 1795 р., із Благовіщенської церкви Березного, важила майже 6 кг), одна-дві дароносниці, від 1 до 8 хрестів (вага від 0,4 кг до 0,9 кг), від 1 до 4 потирів (вага від 0,4 кг до 1,8 кг, найстаріший із Любеча – 1625 р.), від 2 до 5 дискосів, від 2 до 5 звіздиць, від 2–3 до 18 ікон у срібних ризах, 1-3 кадила, від 4 до 7 дзвонів (від 16 кг до 2400 кг – найважчий у Петропавлівській церкві Березного).
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Більше ніж п’ять тисяч гривень назбирали на ЗСУ діти з Батурина
У церквах по селах Чернігівщини (на 1923 р. значна частина цінностей у сільській місцевості ще була): від 1 до 7 Євангелій (найстаріші – львівські 1636 р. у селах Карпилівка і Старогородка Остерського повіту), від 2 до 3 дарохранильниць (від 0,9 кг до 1,8 кг, були і мідні, вкриті сріблом), одна-дві дароносниці, від 1 до 7 хрестів (від 0,4 кг до 0,9 кг), від 1 до 4 потирів (від 0,4 кг до 0,9 кг), від 1 до 2 дискосів, від 1 до 2 звіздиць, від 1 до 7 ікон у срібних ризах (вагою 0,4 – 1,3 кг), від 3 до 6 дзвонів (від 8-16 кг до 900 кг – найважчі по 900 кг були у селах Івашківка Городнянськогоповіту і Євминка Остерського повіту, найстаріший датований 1741 р. і вагою 820 кг у с. СтарогородкаОстерського повіту, розбитий дзвін вагою 1600 кг знаходився у с. Виблі Чернігівського повіту).
«На початку липня 1922 р. були підбиті підсумки кампанії з конфіскації церковних цінностей та коштовностей. На Чернігівщині вилучили й відправили до Москви: 4,5 кг золота, майже 5 т срібла, діамантів – 130 одиниць (47 каратів), 13 митр. Найбільше – у Чернігові (майже 2 кг золота, 680 кг срібла, діамантів – 42 карати, 11 митр), Ніжинському (понад 1000 кг срібла, одна митра), Глухівському (понад 600 кг срібла) і Борзенському повітах (580 кг срібла)», – розповів заступник директора з наукової роботи Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського.
Між тим, за його словами, на 1922 – 1923 рр. у церквах Чернігова зберігалося 60 Євангелій, у м. Березне – 23 Євангелія, у Седневі – 18. У храмах Чернігівського повіту було 116 Євангелій (без Березного й Седнева), 43 дарохранильниці, 71 потир, 75 напрестольних хрестів, майже 200 дзвонів (найбільші – дзвони понад 2400 кг, майже 2000 кг, біля 600 кг, 570 кг у м. Березне; дзвони понад 620 кг, біля 570 кг, майже 560 кг у Седневі; дзвін понад 600 кг у с. Горбове; дзвін майже 590 кг у с. Локнисте; дзвін біля 590 кг у с. Неданчичі; дзвін 540 кг у с. Мохнатин; дзвін майже 500 кг у с. Церковище).
Вилучені зі складу регіону землі Стародубщини (біля 300 церков), вочевидь, могли мати також значну кількість культурно-мистецьких цінностей. У Стародубському повіті була найбільша кількість храмів (понад 112), порівняно з іншими адміністративними одиницями Чернігово-Сіверщини.
Заходи з додаткового вилучення цінностей по Чернігівській губернії продовжилися навесні 1924 р., але вже без особливого розголосу. Із перервами вони тривали до 1930 р., коли розпочався процес масового закриття церков. За ці роки конфісковували ще наявні предмети з дорогоцінних.
Фото – Максим Блакитний
