Переможець конкурсу NASA Максим Копистко з Чернігова сподівався, що Ілон Маск подарує квиток на Марс

Хакатон International Space App Challenge проходить щороку з 2012-го. Протягом 48 годин учасники з усього світу об’єднуються в команди та створюють нові технічні рішення. Цьогоріч переможцями стала українська команда – вони створили конектор, що дозаправляє супутники на орбіті. Ми поспілкувалися з учасником команди (за сумісництвом тренером Освітнього хабу в Києві) Максимом Копистком і дізналися, в чому секрет успіху команди та що обіцяє учасникам NASA.

Про команду та проєкт

У 2020-му через пандемію International Space App Challenge був повністю віддаленим, тобто спілкувалися ми тільки в зумі. Брали участь у 2 етапах: спершу це був дніпровський відбір із 36 команд. У всесвітньому етапі кількість конкурентів збільшилась до 2300.

FireWay – це команда із шістьох людей (максимальна кількість, до речі). Я в житті займаюся голосовими рішеннями, а в команді упаковував ідею, робив відео, писав сценарій. Інженери Ваня Гришко, Кирило Андрієць, Дмитро Іванник знайомі давно та навіть ведуть разом спільноту «Ракетний Київ» у Facebook – час від часу складають власні ракети.

З Іваном я познайомився влітку, коли шукав собі співмешканця по квартирі (до речі, також у Facebook). Коли настав час хакатону, то мене покликали ментором і я запропонував йому створити власну команду. Я думав: якщо є навички, то чому б їх не реалізувати? Та одразу сказав, що треба брати ідею, пов’язану із залізом, проводами та платами, щоб кожен задіяв свій талант.

У першому складі нас було тільки троє, ще тоді почали думати над ідеями й ретельно готуватися.

Є в нашій команді й дівчина – Олена Компанієць. Вона астрофізик, прийшла з науки, стала обличчям команди й допомагала у всьому, що стосувалось фізики.

До речі, багато проєктів у першій сороківці саме на фізиці запоролися. Я взагалі далекий від цієї науки (точніше, від формул і всякого такого), але все одно дивився на їхні проєкти та розумів, що це не працюватиме.

Шкода, що тваринок не вважали за учасників, адже на нашій локації постійно був кіт, який нас дуже розважав. Я навіть назвав би його духом команди. Можливо, без кота нічого б не відбулося, він став нашим талісманом.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Чернігові на меморіальній дошці Павлу Полуботку зображений інший чоловік

У чому секрет виграшу команди?

Узагалі, я вважаю, що виграли в хакатоні ті проєкти, які добре підготували й заздалегідь описали. Ми не виняток, адже прийшли з готовим прототипом, нормальним описом і мали модель, яку можна завантажити в 3D-принтер і надрукувати такий самий пристрій.

Про самі випробування ми дізналися ще за два тижні. Спершу хотіли зробити щось корисне й екологічне в тематиці лісу, але для такого проєкту треба було багато працювати з даними. Ми, звісно, могли б спробувати, та в команді дуже класні інженери, тому вирішили залучити їхні можливості з розумом.

Для чого взагалі потрібен цей винахід і яка його цінність?

Ми створили такий пристрій, який дає змогу продовжити життя супутників не на один рік. 

Супутники взагалі недешева справа. Ті, які запускають Starlink, наприклад, коштують близько мільйона доларів. Вони, до речі, маленькі, як коробка від піци. Переважно їхня мета – досліджувати Землю, спостерігати за погодою й зондувати.

Тепер є ще й супутники зв’язку. Середня вартість їхньої побудови становить орієнтовно 300 млн доларів, і ще приблизно 100 млн доларів потрібні для запуску. Працює такий супутник орієнтовно 15 років, а коли пальне закінчується, то він не в змозі утримати орбіту, починає дрейфувати та втрачає зв’язок. Хоча електронна частина досі залишається дієздатною.

Наша заправка зможе продовжити життєвий цикл супутника та допоможе компаніям і урядам економити гроші на розроблення та запуск їхніх замінників.

Про NASA та подальшу долю проєкту

Безперечно, нині купа хайпу, всі хочуть із нами поспілкуватися. Ми сподіваємося, що знайдемо інвестора й будемо розвивати ідею винаходу. У команді розумні учасники, вони можуть зробити навіть самі дозаправники, але питання в іншому: хто за це заплатить? 

Нам потрібне нормальне фінансування, добре обладнані лабораторії. Те, що нам вдалося зробити, – кустарне виробництво, а за 48 годин змогли зробити тільки прототип, так звану демоверсію.

Яку комунікацію з вами веде NASA?

Ми повинні спілкуватися з ними 12 березня. Через пандемію, можливо, проведуть нам якийсь віртуальний тур. Хоча у 2017-му, наприклад, команду возили на запуск ракети. Та й спонсорувати NASA наразі нас не може.

Я насправді був трохи розчарований, бо думав, що Маск подарує нам квитки на Марс. Але, напевно, доведеться своїм коштом купувати. Давно хочу звалити з цієї планети, але щось маршрутка довго будується.

Чи буде вважатися винахід вашою інтелектуальною власністю?

Ні, все віддається НАСА. А те, що є на Github, перебуває open source, тобто у відкритому доступі, тож кожен може зробити те саме. Загалом участь у хакатоні була безплатною, але виходить, ми заплатили своїм часом, розробками та ідеями.

Деякі команди взагалі не спали всі 48 годин. Ми, безумовно, не такі шалені, але в останню добу спали також погано, тому що багато працювали над проєктом. Розробляли буквально до останніх хвилин і подали його всього за вісім хвилин до кінця.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Для заміжжя, здоров’я і благополуччя: корюківська майстриня виготовляє спеціальні обереги (Фото)

Про космос та особисте

Тематика космосу для мене – історія про малодоступність і бажання досліджувати. Хтось досліджує карти, хтось – ігри, а мене цікавить космос, філософія, штучний інтелект та його вплив на спільноту, теорія освіти та як люди навчаються.

Я намагаюся формувати благородне дозвілля: ходжу в театри, маю філософський клуб. Перед пандемією хотів запустити кіноклуб. Відкривав у Чернігові хакерспейс (я сам із Чернігова, до речі). Одно слово, намагаюся нести світло в це темне місце.

Мені близька філософія францисканців, єзуїтів – людей, які йшли в племена всяких індійців і несли просвіту. Я відчуваю аналогію у своєму житті.

Зараз, наприклад, читаю багато книжок про увагу. Досліджую питання: як залишатися людиною, коли на тебе виливається багато інформації, як-от нині, наприклад.

Пишаєтеся собою?

Ні. Пишався б собою – не брав би участі в хакатонах. Я вважаю, якщо людина відчуває гордість, то починає принижувати інших.

Я беру участь у таких заходах ще з 2013 року і часто посідаю призові місця. Якось ми намагалися створити онлайн-запис до ЖЕКу, коли про це ніхто навіть не мріяв. А тепер така послуга вже легкодоступна.

До речі, дуже чекаю, коли цього року можна буде за два кліки ФОП відкрити.

Як це, бути найкращими?

Для мене це звична справа, якщо чесно. Коли ми виграли, то всі стрибали й раділи, а я сидів і розумів, що це очікувано. Я знав, що ми виграємо, ще з самого початку.

Після того, як я поспілкувався з великою кількістю людей, то зрозумів, що народ взагалі нічим не цікавиться. Поки жив у Польщі й катався Європою, то зрозумів, що із цим у людей узагалі сум-біда. Тобто з того, що ми посіли із 2300 проєктів призове місце, я взагалі не дивуюся. Є така історія, що чим більше люди голодні, тим більше в них є бажання щось робити.

Ви поїдьте до Варшави, Ґданська (до речі, там я також був на хакатоні NASA), то побачите, що там рівень підготовки зовсім інший – люди нічим не цікавляться, у них сите життя, вечірки, випивка. У нас же все по-іншому: доки сам себе не розважатимеш, ніхто за тебе цього не зробить.

І добре, що ми командою зібралися разом і не пересралися (вибачте), як заведено в Україні. Ми, навпаки, зайнялися тим, що вміємо, кожен за своєю компетенцією. Завдяки такій синергії й виграли. Ніхто ні на кого не ображався, всі одне одного слухали й чули, що в Україні стається доволі рідко. А то в нас зазвичай збираються три активісти, чотири гетьмани і кожен хоче очолити процес.

У хакатонах мені подобається бути ментором. Торік, наприклад, я був наставником і консультував учасників у двох схожих заходах від NASA та Action Space. Бути ментором, якщо чесно, узагалі як тавро.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Влада Чернігівщини озвучила амбітні плани щодо підвищення заробітних плат (Відео)

Що порадите іншим?

Вірити в себе.

Як казав Стів Джобс: «Краще бути божевільним і рухатися у своєму напрямку, аніж зупиняти себе та недоробляти справу до кінця». Отож %баш невпинно.

Постійно навчатися. Це допомагає відчувати життя й бути загально усвідомленим у ньому, розуміти процеси в соціумі. Якщо ти не розумієш, що відбувається навколо, то можеш прокинутися в один момент від того, що приїхали танки.

Не здаватися до кінця. Не опускати рук, якщо щось не вийшло, а продовжувати робити.

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv

Джерело: BIT.UA