Закінчення музичної школи завжди вважалося перевагою у біографії освіченої людини, навіть якщо вона не пов’язувала свою кар’єру з мистецтвом. Схоже, зараз початкова мистецька освіта стане доступною для обраних, особливо у громадах та невеликих містах, зважаючи на високі ризики зниження її якості і навіть ймовірного закриття у першу чергу музичних шкіл.
Річ у тім, що з 1 вересня цього року всі мистецькі школи України, у тому числі й Чернігівщини, мають реформуватися, згідно з наказами Міністерства культури України. Останні, зокрема, передбачають скорочення кількості уроків для дітей та суттєві нововведення для педагогів. Якщо сучасними типовими освітніми програмами для першокласників відводиться 6,5 годин на тиждень, а для третьокласників – 9, то новими – відповідно 5 і 7 годин на тиждень. Також збільшується кількість дітей у групах, що вивчатимуть «музичну грамоту» (раніше – це «сольфеджіо») та вестимуть «бесіди про мистецтво» (раніше – «музична література»). До того ж нові програми не включають таких спеціальних напрямків як «сольний спів» і «театральне мистецтво». Щоправда, залишається спеціалізація «хоровий спів», однак вона не передбачає індивідуальних занять з вокалу. Тож навчатися співу можна тільки колективно або приватно.
Для викладачів всі ці зміни матимуть один результат – зменшення навантаження. Можна прогнозувати, що у мистецьких школах підуть скорочення. Або ж викладачів переведуть на пів ставки і платитимуть менше. Є також суттєві зміни, які стосуються атестації. Викладачам доведеться більше часу приділяти написанню різних звітів, методичних програм, а також вираховувати, який відсоток учнів брав участь у концертах, конкурсах та інших заходах, що враховуватиметься у рейтингу викладача.
Експерти вказують, що цілісної картини реформаційного продукту поки немає, і схоже, не мають її і реформатори. «Однак галузь реформують – невміло і непрофесійно. І це не міф, це – реальність», — наголошує одна в викладачок музичної школи. Власне у музичних школах відмовляються відкрито коментувати реформу.
На місцях не про всі нововведення знають детально. Приміром, начальниця управління освіти, культури, сім’ї, молоді та спорту Козелецької селищної ради Любов Боришполець вказує, що батьки учнів ставляться до реформування поки спокійно. Натомість у педагогів дуже багато питань з цього приводу, бо конкретики замало.
«Знаємо, що будуть змінені навчальні програми. Мабуть, і самим доведеться їх складати. Але швидко зламати й переробити все не вийде, особливо те, що стосується матеріальної бази. Принаймні, у нашій Козелецькій музичній школі, де навчаються 150 учнів і працюють близько 20 педагогів, до 1 вересня навряд чи встигнуть виконати всі вимоги й забезпечити дітей усім необхідним для навчання, наприклад, синтезаторами. Також знаємо, що уроки стануть коротшими, то чи встигатимуть вчителі викладати, а діти опановувати увесь обсяг навчального матеріалу — хтозна. І чи позначиться реформування на заробітній платі музпрацівників, теж невідомо», — розповідає вона.
Любов Баришполець наголошує, що Нову українську школу почали впроваджувати з 1 класу. «То нехай би і мистецькі школи реформували за таким принципом. Починали б також із 1 класу, а решта учнів завершували навчання за старими програмами», — вважає посадовець.
У Прилуцькому районі працює одна музична школа у селищі Ладин, де працюють 11 викладачів і навчаються майже 100 учнів (класи домри, скрипки, фортепіано, акордеону та три вокальні студії). На сьогодні педагоги школи пішли у відпустки, отримали відпускні. Поки що у школі все, як завжди.
«Про реформування, звісно, чули, і ЗМІ про це багато пишуть. Тож зараз перебуваємо у розгубленому стані, бо не знаємо, які саме зміни передбачаються. Особливо бентежить, що далі буде з фінансуванням школи, адже на її утримання потрібно 1,5 млн грн на рік, без урахування витрат на ремонти й інші поточні потреби», — коментує начальниця сектору культури, туризму і релігій Прилуцької райдержадміністрації Лариса Ковтун.
Звісно, не всі юні музиканти у майбутньому стануть Леонтовичами чи Гулак-Артемовськими. Але це чудова творча діяльність, що гармонійно розвиває дитину, з хорошим викладачем – дарує їй багато приємних емоцій. Тому непокоїть, що під удар поставлені музичні школи Чернігівщини. Можливо, що реформатори у Міністерстві культури й не збираються скорочувати ставки музвикладачів у двічі, як вчителі про це розповідають. Але тоді це повний провал комунікації з боку міністерства — якщо вже реформуєте галузь, то спілкуйтесь віч-на-віч з людьми, розповідайте їм про свої плани детально, слухайте їхні пропозиції. Бо в останні роки у нас дуже часто «професійні реформатори» з уряду керуються лозунгом «ламати – не будувати». І маємо те, що маємо.
