Без світла і після ворожого засилля: реалії ферми на прикордонні Чернігівщини
Василь Богдан з Городнянської громади створив своє фермерське господарство у 2007 році. Нині в його обробітку знаходиться 480 гектарів землі, а на тваринницькій фермі утримується 84 корови й 111 голів молодняка.
—Молоко здаємо на Ічнянський молокозавод, —розповідає Василь Іванович. — Нині, коли корови в запуску, його мало —виходить десь по 250 літрів на день. Скоро й взагалі здавати не виходитиме — як відбудеться отел, треба буде випоювати телят. А влітку ми здавали тонну –тонну триста. Приймають молоко по 9 гривень 20 копійок за літр. Після відрахування податку нам залишається 7 гривень 15 копійок з кожного літра. Зрозуміло, що при такій ціновій політиці тваринництво не може бути прибутковим. Але корів тримаємо — адже це робочі місця і збереження приміщення тваринницької ферми.
У самому приміщенні корови живуть тільки в зимовий період. Влітку вони знаходяться у літньому таборі — від травня й до самих холодів. Тоді там же, на привіллі, встановлюються й доїльні установки. У приміщенні ферми зараз чисто й тепло. Корови й телята доглянуті, вгодовані. Завідуюча фермою Валентина Негода каже, що в цей період три працівники ферми —це чоловіки, які підвозять і розкидають корми, доглядають телят та здійснюють чистку. Доїння корів здійснюється силами двох доярок —Оксани Грабовець та Світлани Мартиненко. На літній період, коли молока багато, залучається ще дві доярки.
Оксані Грабовець 49 років. Вона виходить з дому на вранішнє доїння о п’ятій ранку. По обіді вдруге корів починають доїти десь о п’ятнадцятій.
—Я на фермі п’ятий рік, —каже Оксана. — Взагалі в Конотопі живу дев’ятий рік. Заміж сюди вийшла, то й переїхала зі Сновщини. Там працювала теж на фермі та в лісництві, тож робота для мене знайома. Зараз дою вранці 34 корови, а ввечері 26. Всього в мене 40 корів, але не всі зараз дояться, та й молока дають мало, бо час іти в запуск. Є робота, є зарплата, Василь Іванович гарний керівник — чого нарікати? Найбільша проблема сьогодні — відключення світла. Тож намагаємось якось підлаштуватись, щоб встигнути подоїти корів апаратами. Якщо трохи не встигнемо— додоюємо вручну. Коли відключення планові, вдається уникнути ручної дійки. Та буває, виключають не по графіку. Але молока зараз корови дають мало, тож справляємось. Влітку було б складно — тоді ми надоювали по 3-4 сорокалітрові бідони за одну дійку.
55-річна Світлана Мартиненко на фермі працює вже більше 12 років. Каже, коли діти підросли, прийшла сюди підмінною дояркою. Зараз вона доїть та доглядає 45 корів.
—Зараз ми удвох справляємось, роботи небагато, — каже вона. —А в грудні й взагалі у відпустку йдемо, як і щороку. Це якраз такий період, коли корови масово йдуть у запуск. У період активного доїння у відпустку піти неможливо — як же ти своїх рогатих покинеш? Вихідні влітку — так, бувають. Але тоді просимо, щоб хтось нас підмінив.
Нині в господарстві налічується 17 працівників. Влітку додається ще шість. Колись Конотоп славився розведенням свиней. Зараз ця галузь зникла — свиней нема з 2000 року. Але у ФГ від тваринництва взагалі не відмовляються — корів дбайливо доглядають. Під час ворожого засилля телят не збували, бо молоко не було куди дівати. Роздавали й людям, й розвозили, як тільки розвідали шляхи, в Городню й на Сновщину. А коли зникло енергопостачання на тривалий період, Василь Іванович каже, був вражений, що допомагати доїти корів приходили люди з села — жаліли й тварин, і доярок. І не очікували за це ані оплати, ані вдячності.
—Коли вже потім я намагався віддячити кожному, хто приходив на допомогу — кому сіно затюкувати безкоштовно, кому інші послуги, дивувалися: «А ви пам’ятаєте, скільки разів я приходила допомагати?». Пам’ятаю кожного. І вдячний і жителям села, й насамперед своєму колективу за їхню відданість і людяність. Бо тільки разом можна справитись з усіма викликами, які перед нами ставить війна.
Джерело: Новини Городнянщини, Світлана Томаш