«Створення агропромислових кластерів – новий шлях розвитку економіки Ніжина!» — Сергій Охонько

*Імідж

Ні для кого не буде новиною той факт, що найголовніший потенціал кожного міста та населеного пункту – це люди, які в них проживають зі своїми власними бажаннями, ідеями та прагненнями до змін. Саме бажання змінюватися і вдосконалюватися відрізняє одну громаду від іншої, і тим самим ми бачимо, що міста та села різняться між собою.

І, якщо міста проявляють наміри до розвитку, то села, здебільшого, використовують як «сировинну базу»: молоко, ягоди, зернові культури, овочі та інше. На сьогоднішній день відкритим залишається питання: «Як розвинути сільські території, врятувати економіку села та налагодити більш ефективну взаємодію з містами?»

На думку депутата Чернігівської обласної ради Сергія Охонька, в умовах децентралізації особливо актуальним на даний час є створення кластерів на базі підприємств АПК. Своє бачення він відобразив у стратегії розвитку Ніжина, відокремивши одним з основних напрямків.

Що ми бачимо сьогодні?

У більшості зернові, які вирощені на теренах України, після збирання прямують до морських портів, звідки відправляються у інші держави. Тобто, ми торгуємо сировиною, наприклад, пшеницею та житом, а пороблюють її інші держави, створюючи кінцеву продукцію: макарони, печиво і тд. Потім їх продають нам та іншим державам, маючи прибуток та забезпечуючи в своїх країнах робочі місця.

Що заважає нам створити підприємства, які б виготовляли продукцію й відправляли її на експорт та на внутрішній ринок, при цьому, задіюючи до робочого процесу наших українців? На мою думку, саме створення кластерів у цьому напрямку могло б вирішити питання, при цьому однією стороною могла виступати держава в обличчі міської ради. Зрозуміло, виготовлення якісної продукції потребує надсучасного обладнання, і саме в цьому влада могла б допомогти фермерам або агропідприємствам, виступивши співзасновником та закупивши необхідне обладнання. У даному випадку приватник надавав би свою сировину та організовував виробничий процес.

Багато хто запитає: «Звідки ж міська влада чи держава візьме такі кошти?» На це питання є відповідь. Щороку виділяється близько 12 млрд. грн. на фонди соціально-економічного та регіонального розвитку. Більш ніж як 90% грошей іде не на розвиток, а на підтримку соціальної сфери. Зрозуміло, що потрібно ремонтувати школи, дитсадки тощо… Тобто ці кошти вирішують питання, які за умови дефіцитного бюджету, міська влада вирішити не може. А все тому, що надходжень замало, отже й економіка цих міст не працює. Тому, щоб підняти економіку міст треба розвивати державно-приватне партнерство і створювати нові підприємства та робочі місця, податки з яких би і вирішували місцеві питання щодо ремонту соціальної сфери.

Також проблемою є недостатня інтеграція потенціалу фермерів, господарств, слабкі зв’язки між виробниками сировини, переробними підприємствами та науковими організаціями, протистояння між сільськогосподарськими товаровиробниками та їх партнерами із суміжних галузей АПК. Втрати, що зазнають сільськогосподарські підприємства внаслідок цього протистояння, вважаються однією з основних причин кризових явищ у системі аграрного виробництва. Таким чином, для того, щоб у подальшому розвивався агропромисловий комплекс  необхідно формувати на території  замкнуті  цикли  «наука – виробництво – зберігання – переробка продукції – створення кінцевого продукту». Реформування земельних відносин вимагає перебудови всієї системи організації аграрного виробництва. На місцевому рівні треба покращити взаємовідносини між агропідприємствами і Ніжинським інститутом.

Що ми матимемо?

Це, перш за все, підвищення конкурентоспроможності організацій і підприємств, що об’єднані у кластери, створення робочих місць, забезпечення високих темпів економічного зростання,  в тому числі і завдяки зниженню витрат (ведення переговорів, оформлення договорів та контрактів, юридичний захист, залучення додаткових засобів, трудових ресурсів), подолання великого розриву між ідеєю продукту та її впровадженням у практику. Разом з тим буде розвиватися соціальна та виробнича інфраструктура на селі. Це наш шлях до розвитку територій. Регіони, що запроваджують кластерну економіку, будуть мати більше шансів для залучення додаткових інвестицій, в тому числі іноземних, адже завдяки запровадженню нового розвитку аграрного сектору, таке місто як Ніжин чи будь-який інший населений пункт – по праву є інвестиційно привабливим.

Ось для прикладу, у 2009 році у Чернівецькій області створено українсько-румунський “Перший аграрний кластер”. Він поєднує виробників плодово-ягідної продукції та розвитку садівництва. Завдання кластера — підтримувати підприємців на всіх етапах від вирощування до реалізації: підтримувати взаємодію між виробниками та інспекторами, транспортерами та споживачами. Також робота кластеру полягає у поліпшені інвестиційного клімату, вмінні домовлятись з місцевими органами самоврядування, створенні умов для підготовки необхідних спеціалістів.

Досить торгувати сировиною!

«Зараз виходить так, що ми продаємо зерно за кордон, а потім купуємо у іноземців вироби з нашого ж зерна! Потрібно покласти край цій ганебній практиці. Створення кластерів додатково збільшить кількість робочих місць, наповнить Ніжинський місцевий бюджет та дасть можливість вийти нашій продукції на світові ринки», – висловив думку Сергій Охонько.