Пандемія коронавіруса сплутала карти багатьом туристам. Адже через ризик інфікуватися торік і цьогоріч багато хто відмовляється від подорожей до теплих країв. Між тим, долати чималі відстані літаком, щоб відпочити, зовсім не обов’язково. Подорожувати можна рідною Чернігівщиною, дуже мальовничим і унікальним краєм.
Містичний Седнів
Перший і єдиний фільм жахів у радянському кіно «Вій» був одним із лідерів прокату 1968 року. А чи знаєте ви, що знімальним майданчиком для деяких кадрів фільму стало селище Седнів, що на Чернігівщині? Щоправда, в суспільстві і донині тривають суперечки, що такого не було. І в стрічці показана зовсім не седнівська візитівка – Свято-Георгіївська церква. Істину в цьому питанні з’ясовував журналіст ЧЕline. По коментар звернулися до отця Тимона, що більше ніж 10 років служить у Свято-Георгіївському храмі.
«Дійсно, знімали сцену з панночкою. Але потім цю сцену на кіностудії переробили, бо панночка з гроба випала і актор Куравльов упіймав її. В цьому тоді побачили недобрий знак і ухвалили рішення більше тут не знімати. Але у фільмі є зображення наших фресок, місце, де домовина стояла, й інші моменти.
Мама пам’ятає, як мій дід у масовках брав участь. У Воскресенській церкві тоді в кіношників був склад, а зйомки відбувалися в дерев’яній церкві. Тож зі складу до неї носили різні залізні приспособи, встановлювали їх, а потім розкручували. Це те, що люди пам’ятають», – розповів отець Тимон.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як живе сіверський власник «Тарасомобіля», якого півтора року тому показували мало не на всіх телеканалах
Козацька столиця Батурин
У давнину Батурин був Гетьманською столицею, а нині це – унікальна туристична перлинка, де можна на повні груди вдихнути історичного повітря та на власні очі побачити силу-силенну цікавих артефактів.
За часів президентства Віктора Ющенка Батурин отримав своє друге життя. Адже завдяки суттєвій державній підтримці провінційний населений пункт перетворився на туристичний центр. Тут не лише відбудували історичні пам’ятки, зокрема фортецю, а й вклали чималі кошти в інфраструктуру – дороги, створення місць для ночівлі та інші необхідні зручності.
Щойно Гетьманська столиця зажила новим життям, до неї потягнулися юрби туристів і екскурсантів із різних куточків Україні та з-за кордону.
До речі, в Батурині є те, чого не побачиш в інших куточках Чернігівщини – виставку воскових ясновельможних гетьманів.
«Звісно, що це приблизні зображення, бо насправді вони могли мати інший вигляд», – розповідала журналісту ЧЕline Каріна Солдатова, старший науковий співробітник Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця».
За її словами, бажання створити воскові фігури було давно. Реалізувати його змогли завдяки меценату Євгену Суру, уродженцю міста Конотоп Сумської області. Саме за його кошти фігури виготовили. Кожна з них обійшлась майже у 10 тисяч доларів. Щоправда, спершу старанно попрацювали дослідники заповідника та провідні історики. Бо дуже хотілось, аби фігури мали зовнішню схожість із уславленими гетьманами.
Лялькове царство у Добрянці
Здається, загадка, де знаходиться країна дитинства, розгадана: в Добрянці, що на Чернігівщині. Тут місцевий житель Сергій Коноваленко зібрав величезну колекцію ляльок, якої вистачить на цілий музей.
Збирає свою колекцію пан Сергій вже понад 10 років. Причому таємниці з цього не робить. Навпаки, до його оселі постійно приїжджають люди, які хочуть збагатитися на приємні емоції та поринути в атмосферу дитинства.
про свою колекцію господар може розповідати годинами, адже збирання, реставрація, а нині вже й виготовлення переросли з хобі у справу життя.
Особлива гордість господаря – колекція порцелянових ляльок, у якій нараховується понад 1650 експонатів. І пан Сергій вважає, що навряд чи хтось має більше! Це рекорд, який зареєстрували представники Книги рекордів України.
Також варто зазначити, що селища Ріпки та Радуль – це осередки старообрядництва на Чернігівщині. Тож завітавши сюди, можна дізнатися, як вони жили, молилися та вели побут.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як готували борщ на Чернігівщині: старовинний рецепт
Партизанська Сновщина
Наприкінці 1941 – на початку 1942-го в Єлінських лісах (колишній Сновський район) базувався і воював Чернігівський обласний партизанський загін. А в 1976 році в Єліному відкрили музей партизанського руху на Чернігівщині. До речі, єдиний в області. Там зберігається чимало експонатів часів Другої світової війни. Тож подивитися є на що.
А в глибині Єлінських лісів стоять справжні партизанські землянки – це «Лісоград».
Стародавній Любеч
Свого часу це був могутній політичний, економічний, торговельний, воєнний і культурний форпост на Півночі Київської Русі, в Чернігово-Сіверській землі. Вперше згадується в «Повісті временних літ» 882 року. Уже тоді це місто на Дніпрі було важливим опорним пунктом на шляху «із варяг у греки».
Любеч відомий також і як місто, в якому народився основоположник чернецтва на Русі – святий Антоній (983-1073). З його іменем пов’язані дві печери. Одна – «ближня» – неподалік кам’яниці гетьмана Павла Полуботка. Поряд із печерою місцеві жителі облаштували колодязь зі святою водою. Саме з цієї криниці, за переказами, брали воду монахи Антонієвого монастиря. За кілька сотень метрів розташована й інша, «дальня» печера.
Із цим древнім містом пов’язано багато персонажів і славних імен. Князь Люб, Малк-Любечанин і його діти Добриня та Малуша, яка народила майбутнього Великого князя Володимира та багато інших.
Звісно, це не повний перелік чудових куточків Чернігівщини, де варто побувати, які треба побачити на власні очі. Кожне місто і село нашого краю маю свою неповторну і самобутню історію, що варта уваги.
Ірина Осташко
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
