Люди: Тетяна Романова про хлопчачі інтереси, гостре відчуття справедливості та дороговартісні хобі
Сьогодні гостею рубрики «Люди» стала громадська діячка, виконавчий директор ГО «Агенція міських ініціатив» та співзасновниця Бюро проєктів «Пароварка PR» Тетяна Романова.
Тетяно, розкажіть про себе.
Народилася в Чернігові. Навчалася в школі №7. У дитинстві дуже любила проводити час у селі, у бабусі з дідусем. Можливо, тому що я там відчувала більше свободи для себе. Ще дуже люблю природу та тварин. У дитинстві я мала хлопчачі інтереси. Ну, по-перше, серед друзів у мене були тільки хлопці. Чому я не дружила тоді з дівчатами – не пам’ятаю. Але якось так склалося. Я ходила ловити рибу, грати у футбол, стріляла з лука і навіть могла відлупцювати деяких хлопців. Одним словом, мене хлопці поважали, була своєю серед своїх. Село я обожнювала. Навіть уявляла, як там буду жити, коли виросту.
Ким мріяли стати?
Хорошою людиною, щоб моїм батькам (і не тільки) ніколи не було соромно за мене J
Розкажіть про навчання? Ким працювали?
Навчалась у Чернігівському національному технологічному університеті на економічному факультеті (спеціальність «облік і аудит»). У школі мені добре давалися математичні науки. Відповідно, й був обраний факультет із більш корисною, як мені тоді здавалося, спеціальністю. І зараз можу з впевненістю сказати, що отриманими знаннями я користуюся мало не щодня.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди: Євгеній Коваленко про громадську діяльність, пробіжки за -23 й «архітектора життя»
Якщо говорити про види робіт, що були в моєму житті, – то можна почати з промоутера та консультанта. Це був мій підробіток у вільний від навчання час, починаючи з другого курсу в студентські роки. Після університету працювала рекламним менеджером у рекламній агенції, журналістом. Потім відкрила підприємницьку справу та намагалася зі своїм однокурсником побудувати бізнес бухгалтерських послуг для підприємців. Щось вдалося, щось ні. Але ми тоді зібрали базу підприємців, із якими працювали тривалий час. Далі була активна громадська діяльність і створення громадської організації. Сьогодні я працюю консультантом із децентралізації, публічних фінансів і антикорупції в об’єднаних територіальних громадах у кількох областях у рамках Програми ДОБРЕ. Паралельно реалізовую низку антикорупційних і просвітницьких проєктів від Громадської організації «Агенція міських ініціатив». Також я є одним із засновників Бюро соціальних проєктів «Пароварка PR», у межах якої ми для бізнесу організовуємо соціальні проєкти.
Коли почали займатися громадською діяльністю? Як прийшли до цього?
Якщо проаналізувати своє життя, то я все життя борюся за свободу, різноманітність і справедливість. Свобода для мене – це можливість жити так, як хочу, робити те, що подобається, і бути водночас незалежною. Різноманітність – мені постійно потрібні зміни, якісь дії, активності. Справедливість добре відображається в моїй громадській діяльності.
Активність у мене прокинулась ще в студентські роки. На другому курсі я потрапила до студентського профкому, де займалася студентською газетою та проводила різні заходи для студентів. Навіть тоді отримала звання найкращого студента у сфері громадської діяльності та стипендію від профкому. Після закінчення університету мене не покидала ідея впроваджувати зміни та бути корисною суспільству. А маючи гостре відчуття справедливості, намагалася завжди боротися за свої права та права людей, якщо бачила велику несправедливість. Із цього почуття й почалася моя боротьба за якісні послуги в громадському транспорті в Чернігові, що триває й досі.
Яким напрямам громадської роботи надаєте перевагу?
Як уже згадувала вище, це урбаністичний напрям, антикорупційний напрям і просвіта.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди: малювання казок і персонажі з «цікавинкою» ілюстратора Анни Леги
Які всеукраїнські громадські діячі для вас є взірцевими, на яких рівняєтеся?
Мабуть, таких немає. І це не означає, що немає гідних. Їх досить багато. В Україні сильне громадянське суспільство і є багато дійсно дієвих громадських діячів. Але я все-таки більше захоплююся життєвими історіями людей, які здійснили кардинальні зміни в суспільстві. Зокрема й завдяки своїй принциповості. Наприклад, це Нельсон Мандела та Махатма Ганді.
Які у вас хобі?
Просто обожнюю подорожі (як за кордон, так і по Україні). Вважаю, що на це шкодувати коштів не варто. Бо саме подорожі та спілкування з різними людьми розширюють наш світогляд – і в результаті дають більше можливостей для самореалізації.
Мені дещо пощастило з роботою, бо я маю постійні відрядження по Україні. І це надзвичайно цікаво – розуміти ситуацію зсередини з різного куточка нашої країни. Від малого села до обласних центрів.
Яку музику слухаєте, книги читаєте, фільми дивитесь тощо?
Музику слухаю різну. Щодо книг, то люблю психологічного спрямування, про життєві реальні історії видатних людей, історичні факти, короткі оповідання. Романів майже не читаю.
Така сама ситуація і з фільмами. Люблю такі сюжети, де після нього залишається післясмак, і ти ще певний час думаєш про цей сюжет. Серед останніх, які пам’ятаю, – це відомий фільм «Джокер», який викликав багато дискусій, і фільм українського виробництва «Ціна правди».
Де відпочивали? Що запам’яталося?
Як я вже зазначила вище, в останні роки я часто намагаюся подорожувати. Відпочинок переважно в мене активний. Це піший туризм, вивчення іншої країни, міста. Торік я відкрила для себе нові міста та країни, такі як Відень (Австрія), Прага (Чехія), Албанія. Позаминулого року – це Бельгія та США. Загалом я порахувала, що вже відвідала 11 країн світу.
Які головні проблеми транспортної сфери в місті?
Головна проблема, на мій погляд, – це відсутність чіткого механізму роботи громадського транспорту в Чернігові. Якщо говорити більш конкретно – це відсутність бажання від двох ключових сторін впроваджувати дійсно якісні зміни в цій сфері.
Міська влада вирішує проблеми транспорту?
Певні процеси в цій сфері запущені завдяки місцевій владі в Чернігові. Але все це відбувається переважно поверхнево. Місто не має стратегічного бачення розвитку громадського транспорту, не має впливу на приватних перевізників. Відповідно, ми маємо те, що маємо. Наче позитивні певні процеси й запущені, а кардинальних змін не відбувається. Ми продовжуємо їздити в маршрутках, які дорогою розвалюються. Ми досі не запустили електронний квиток на тих маршрутах, що обслуговують приватні перевізники, і ми досі не розуміємо, за яким же графіком працює громадський транспорт.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди: Як міжнародний майстер Олег Тука навчає гри в шахи дітей з особливими потребами
Ваше ставлення до грантів? На вашу думку, чи змінили (змінять) вони країну?
До грантів я ставлюся як до допомоги країн-партнерів задля запуску певних позитивних змін у нашому суспільстві. Але, на жаль, не всі ті громадські організації, які отримують відповідні гранти на реалізацію певної місії, використовують їх із користю. Як результат, кошти витрачені, а результатів немає. Цього не повинно бути. Адже всі ми працюємо на благо нашого міста та країни.
Назвіть три позиції, що ви хотіли б змінити в нашому місті. І окремо – більш глобально, в нашій країні?
- Хочу щоб громадський транспорт був зручний, зрозумілий у сенсі розкладу та сучасний. Щонайменше щоб маршрутки зникли з нашого міста взагалі. Натомість були комфортні великогабаритні автобуси, які підходять для перевезення різних категорій населення.
- Хочу, щоб місцева влада питала думку та слухала містян, особливо якщо йдеться про суспільно-важливі питання (реконструкція парку тощо). Адже вся територія міста і те, що на ній відбувається, напряму залежить від кожного мешканця. Кожен із нас має право голосу та право на свою думку. На жаль, на сьогодні цей напрям дещо просідає.
- Цей пункт очевидний із попереднього – це співпраця місцевої влади з громадськістю (громадськими організаціями) та бізнесом. На жаль, наша місцева влада ще не розуміє, наскільки громадські організації та бізнес можуть бути крутим ресурсом. Наприклад, за допомогою громадськості можна перекрити низку проблемних чи тих питань, які місто, наприклад, не витягує. Починаючи від консультацій профільних громадських організацій щодо тактильної плитки в місті і як її треба покласти, щоб певна категорія населення дійсно змогла її використовувати. Або, якщо профільне управління не витягує організацію масштабного фестивалю, то віддати цю послугу на реалізацію тим людям, які вже «з’їли на цьому собаку». В результаті виграють усі: місто, бо вони через конкурс оберуть тих, хто виконає роботу на найкращому рівні за менші кошти; містяни, бо вони отримають якісну послугу, та виконавці (громадські організації), бо матимуть фінансову підтримку для реалізації своїх здібностей на благо місту.
І наостанок, глобальні зміни в країні починаються саме з кожного міста, села, громади, з кожного мешканця. Тому, якщо ми зможемо в своєму місті впровадити ефективні зміни та результати в різних сферах, їх далі вже легше масштабувати.
Спілкувався Олег Дешура
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
