Іноді мрії не збуваються на краще через те, що ще не час. Саме так, перефразовуючи відомий вислів, хочеться почати історію про цю дівчину. З дитинства вона хотіла бути дизайнером, потім – захисником слабких і борцем за справедливість, а зрештою стала такою собі феєю, яка робить принцес із дівчат, і немає значення, якого вони віку. Але про все по порядку.
Тетяна Меланченко народилася та виросла в Ніжині, там же закінчила майже на «відмінно» 10-ту школу, а також музичну.
«Її я відвідувала без ентузіазму, тільки заради тата. А от малювати любила завжди. Навіть у дитячому садку мої малюнки брали на виставку та друкували в журналі. Але з художньою школою якось не склалося, про що пошкодувала надалі, під час вступу».
Ще тоді, в дитинстві, на запитання «Ким ти хочеш бути?» дівчина відповідала «дизайнером». І після закінчення школи вона спробувала вступити до Київського університету легкої промисловості на спеціальність «дизайнер». Та спроба провалилася через відсутність художньої освіти, тож подала документи до юридичного, пояснюючи такий вибір тим, що на той час більшість хотіла стати юристами.
«Я теж захотіла стати захисником слабких і борцем за справедливість, бо саме так уявляла цю професію».
Однак охочих навчатися безкоштовно було більше, ніж місць, тож Тетяна вирішила спробувати наступного року вступати вже на платне відділення, а доти, щоб рік був прожитий не марно, вступила до ніжинського ПТУ-2, закінчивши яке отримала диплом швачки-мотористки.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди: про щасливу художницю Оксану Грек, розмову з Всесвітом та картини-ліки
Зрештою вищу освіту Тетяна Меланченко здобула в Ніжинському державному університеті. Водночас усі ці 5 років, аби мати змогу платити за навчання, вона працювала офіціанткою. Навички зі студентських років стали в нагоді і після закінчення вишу, коли Тетяна переїхала до столиці.
«10 років стажу з розносом у руках. Але ніколи цього не соромилася. Це тяжка праця, і хороша школа життя. Пробувала себе в офісній сфері. Не моє, не можу просто сидіти і дивитися в монітор. Тож вища освіта мені наразі ніде не знадобилася».
Згодом заміжжя, вагітність і народження принцеси Єлизавети. Під час декрету спиці в її руках були постійно.
«У 8 років навчилася плести на спицях. І в дев’ятому класі я вже сиділа на уроках у светрах, які плела собі сама».
Але, пригадує Тетяна, для доньки хотілося не тільки кофтинки та шкарпетки плести, а й спідничку зшити, платтячко.
Так і почалася втілюватися в життя мрія дитинства. Таня зазначає, що й гени тут зіграли не останню роль. Її бабуся Тетяна, на честь якої й назвали онуку, працювала в сільському будинку побуту. І була найкращим закрійником на все село. Вона і першу швейну машинку подарувала. Це була її стара педальна «Чайка».
«Ще в школі я хотіла вирізнятися одягом серед однолітків, мати щось не таке, як у всіх. Бабуся завжди шила для мене одяг і втілювала в життя всі мої «дизайнерські» побажання».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди: Про творчий шлях до власного весільного бізнесу в невеликому місті та віру в перемогу Лариси Мель
Нову машинку купив уже чоловік і, як то кажуть, «Гугл у поміч»: Тетяна вчилася робити викрійки, будувати лекала, згадувати рівні строчки, адже з часів навчання в ПТУ минуло 17 років.
«Перші сукні в образі фемілі лук я пошила для себе і доньки. Тканину привезла від бабусі. У неї була шафа з безліччю різних відрізків. Комірці для суконь сплела сама гачком. Красиво вийшло. І років зо два шила образи мама-донька».
Старша донька Тетяни з раннього дитинства десь на підсвідомому рівні вже знала, що її мама надзвичайно талановита і шиє неймовірно гарні вбрання, мабуть, тому категорично відмовлялася носити лосини або штанці. Завжди гуляла на майданчику в маминих сукнях. Звідси сама собою й з’явилася приставка до імені – Принцеса Єлизавета.
Згодом у соцмережі одна дівчина, побачивши в’язані Тетяною светри та кардигани, запропонувала їй сплести спідницю за фото. Тетяна, у свою чергу, запропонувала їй спідницю зшити. Та погодилася. Перша посилка зі зшитими Тетяною речами була відправлена до Москви. Згодом та перша клієнтка замовила спідниці не тільки для себе, а й для подружок.
«Фото робіт я виставляла на своїх сторінках у соцмережах, і так потихеньку почали про мене дізнаватися. Пішли замовлення. Купила ще одну машинку, а потім ще одну. На сьогодні вже працюю на профобладнанні. Замовлення приймаю в основному онлайн. Так за пару років з’явилися і подружки, і постійні мої дівчатка-клієнтки. Приємно, коли приходжу на батьківські збори, а половина матусь із класу одягнена в речі мого пошиття».
Так з’явилися і бирки Tatyana Melanchenko.
Спілкувалася Юлія Заліська
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
