Рубрика «Люди»
Усі грандіозні справи завжди починаються з чогось маленького: мрії, думки, ідеї. А далі – «ефект лавини». Якщо вміло запустити малесеньку сніжку, то вона обов’язково перетвориться на величезну снігову кулю. Головне – вірити у власні сили і на шляху досягнення мети не зупинятися. Попри все – йти до кінця! Такий лейтмотив життя у Олени Скітибог, підприємця зі Сновська.
Отже, давайте знайомитися ближче.
«Девіз мого життя: «Ніколи не здаватися і завжди діяти, попри різні перешкоди».
Олена Скітибог, 31 рік, підприємець. Проживає з родиною в Сновську.
Народилася я в мальовничому селі Бубнівщина Прилуцького району. В 2008 році здобула професію перукаря, а в 2020-му – кваліфікацію: освітньо-кваліфікований рівень молодший спеціаліст, спеціальність «молодший спеціаліст із готельно-ресторанної справи та туризму». Одружена, виховую п’ятирічного сина Платона. Працюю у власному салоні в Сновську. Хоча в дитинстві мріяла стати вчителькою початкових класів. Але в житті не всі мрії здійснюються.
«Нині мрію про те, щоб у нашій державі якомога швидше настав мир, щоб припинилася війна на Донбасі і щоб наші діти мали надійне щасливе майбутнє».
Особисто для мене професія перукаря є найпрактичнішою у світі. Адже цей вид діяльності не прив’язує до якогось конкретного одного місця і дає можливість працювати за гнучким графіком. Але це дуже відповідальна робота, тому я намагаюся працювати максимально уважно та якісно.
Стати підприємцем змусило життя. Адже в нашому Сновську з робочими місцями ситуація, м’яко кажучи, не дуже. Також до цього спонукало бажання мати власний салон.
Щоправда нині спостерігається дуже цікаве ставлення держави до підприємців. Це несправедливо й образливо. Люди самі придумали собі бізнес, дають нові робочі місця, сплачують податки, розвивають громаду. Натомість влада замість того, щоб підтримувати підприємців у такий складний час, навпаки – створює такі умови, що малий і середній бізнес вже майже задихнувся.
Виживання бізнесу – питання часу. Невже влада не усвідомлює наслідків, які чекають на економіку після того, як загнеться малий і середній бізнес?!
Я на боці тих, хто за мінімізацію обмежень, тому я проти локдауну. Також проти дистанційного навчання учнів. Вважаю, що діти повинні ходити до школи та здобувати якісну освіту.
«Діти повинні відвідувати спортивні секції, різноманітні гуртки та повноцінно розвиватися. Нинішня ситуація дуже негативно вплине на розвиток української молоді. Це шлях у нікуди».
У Сновську катастрофічно бракує робочих місць. Також невтішна ситуація з розважальними центрами та закладами для дітей.
Люблю мандрувати. Це завжди нові відкриття та відчуття. Особливо люблю наші українські зимові Карпати. Також до пандемії встигла побувати в Єгипті. Дуже вразила краса моря, риб, коралів. Це дійсно неймовірно красиво.
У людях не люблю такі «пухлини»: злобність, ненависть, обмани. З людьми, які уражені цими «пухлинами», завжди складно і не хочеться мати жодних справ. Натомість люблю порядних, пунктуальних, чесних і тих, хто вміє тримати слово.
Хочу вірите в те, що років через 10 Україна стане потужною могутньою державою. Державою, в якій піклуються про всіх людей. Для такого суспільно-економічного дива в нас є все: родюча земля, розумні працьовиті люди, прагнення народу жити краще і головне – бути щасливими.
«Важливо мати справедливий патріотичний курс змін».
Вірю також у те, що наступне покоління українців зростатиме інтелектуально та духовно, сповідуючи справжні людські цінності. А це все обов’язково допоможе нашій державі впевнено рухатися в щасливе майбутнє.
І важливо, щоб кожен із нас чітко розумів, що все велике починається з маленького. Тобто завжди зміни треба починати з себе.
Девіз мого життя: «Ніколи не здаватися і завжди діяти, попри різні перешкоди».
