Талановита Єва Дубина, якій 8 років, займається гімнастикою та мріє про мир в Україні. Хоч дівчина й така юна, але вже розуміє, що для досягнення своїх цілей треба багато і плідно працювати. У всіх її починаннях їй допомагають батьки.
За словами мами, Тетяни Дубини, в сім’ї дівчинка одна, вони з татом її люблять й опікуються нею.
«Навчається моя Єва у Чернігівській ЗОШ №19, вже закінчила 2-й клас. До Чернігова ми переїхали три роки тому, з невеликого села, неподалік самого міста. Але одним з основних факторів, що підштовхнув нас до переїзду, –це можливості для дітей. На жаль, у селах немає такого різноманіття різних секції та гуртків», – розповідає мама Єви.
Коли сім’я переїхала, то одразу почала придивлятися до доньки, аби знайти ту справу, яка була б їй до душі, і до секцій, які є в Чернігові.
«До художньої гімнастики ми прийшли у шість рочків, одразу як пішли в перший клас. Євина однокласниця вже рік займалась цим спортом і тому, не довго думаючи, ми пішли за нею. Ще й так збіглося, що тренування ДЮСШ «Чернігів» проходять на базі школи №19, де і навчається донька», – розповідає пані Тетяна.
Як розповідає жінка, спершу вона й не думала, що дитина настільки захопиться цією справою, але вже через кілька місяців на зміну мультфільмам прийшли відео з виступами дівчат зі збірної України з художньої гімнастики.
«Звісно, було важкувато у деяких моментах. Та не тільки було, а й зараз так. Але головне – мотивація. У нас є така установка: «Якби це було легко, то всі були б гімнастками», і це є стимулом працювати далі. Були і сльози, і відмови від тренувань, бо гімнастика – це вид спорту, в якому буває боляче, важко, але наступного дня, коли втома минає, вже знову моя Єва чекає на тренування. Велике «дякую» ще хочеться сказати тренеру Сердюк Дарії та головному тренеру Бориско Юлії. Завдяки їм ми все ще займаємося, попри біль, попри втому – саме вони в потрібну хвилину знаходять слова, аби змотивувати на роботу далі. Та й узагалі вони мають просто сталеві нерви та терпіння, щоб навчити таких малюків всього, що вміють самі», – ділиться Тетяна.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди: Олена Гірченко про альтернативну освіту, детектор брехні та закордонні вояжі
Жінка розповіла, що харчуванню юної гімнастки доводиться приділяти чимало уваги. Інколи бувають періоди , коли доводиться трішки в чомусь обмежуватись.
«Наприклад, на час змагань або виступу бувають відмови від цукерок, тістечок і так далі. Так, нещодавно, 25-26 травня, в Чернігові проходили змагання з художньої гімнастики «Перлина Полісся» і Єві довелось схуднути на 1,5 кг. На цей період у неї припав День народження, але моя дівчинка все розуміє, тому сама відмовилася від святкування. І, звісно, від тортів і тому подібного. Але взагалі харчування вона отримує повноцінне, я як мама, намагаюсь навчити її не мучити свій організм дієтами чи повною відмовою від їжі, а просто намагаюсь навчити її їсти правильно приготовані продукти без тонни олії і тому подібного», – зазначає Тетяна.
Попри маленький вік Єви, у неї вже є різні досягнення. Мама Тетяна розповідає, що в доньки були медалі і срібні, і бронзові. Щоправда, золота ще в колекції не було.
«Хоч першою моя Єва поки не ставала, але донька знає, що треба працювати, і рано чи пізно вона стане «намбер ван», – запевняє жінка.
Євочка, як і всі діти, любить мріяти. І мрії досить різні. Каже, що хоче, аби її близькі та рідні були здорові, аби в Україні настав мир. Звісно, є й суто дівчачі бажання, такі як: мати для гімнастичних виступів булави та стрічки. Але аби отримати їх, треба добре освоїти м’яч, обруч і скакалку.
«Єва любить Україну, цінує свою Батьківщину. Такий собі маленький щирий патріот. Покидати Україну ми не плануємо і навіть не розглядаємо такого варіанту: ми тут народилися, тут наше коріння, наші батьки, друзі. Кожні батьки пишаються своєю дитиною, Єва для нас – це наша душа, в яку ми кожного дня намагаємося вкласти найпрекрасніше», – наголошує пані Тетяна.
Спілкувалась Наталі Солодовник
