Чернігівську фоторепортерку Маріанну Харді часто можна побачити не тільки з фотоапаратом в руках, але й у парку з двома чотирилапими друзями – собачками породи той-тер’єр. Причому підопічні Маріанни зазвичай одягнені в наряди для собак.
Побачивши таку картину, перехожі не стримують усмішок. І коли вкотре зустріла Маріанну, виникла ідея докладніше розпитати її про любов до тварин.
Дитині потрібна собака
Скільки Маріанна себе пам’ятає, в батьківському домі завжди були собаки.
«Коли я народилася, з нами жила вівчарка Патриція. Мені розповідали, що вона була дуже хитра: вночі акуратно лягала на ліжко і поступово зіштовхувала на підлогу сплячого брата або сестру», – розповідає дівчина.
Оскільки батько Маріанни – військовий, сім’ї часто доводилося кочувати слідом за ним із місця на місце.
«Пам’ятаю, коли жили в Грузії, в нас був собака, а в Німеччині не було», – ділиться спогадами співрозмовниця.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди: Про велобанду, музичні посиденьки та те, чого не вистачає чернігівській молоді
А ось власне цуценя в Маріанни з’явилося в п’ять років. Його подарувала мама. Це був пудель.
«Собачці дали кличку Грета, щоб я частіше вимовляла букву «р». А через деякий час ми завели ще й кішку Ріки. Вважаю, в дітей мають бути собаки, оскільки, доглядаючи за живою істотою, стаєш більш відповідальним», – переконана дівчина.
«Грета прожила у нас 17 років. Вона була тиха, гавкала тільки вдома і то зрідка, на інших собак на вулиці не реагувала. Навіть із кішкою непогано ладила. А побилися вони всього двічі – за увагу господарів. Щоправда, поки я була маленька, Грета не сприймала мене як господиню, а радше як подружку. Господарем вона вважала тата, оскільки він раніше за всіх прокидався і вигулював її», – розповіла Маріанна.
На жаль, Грету вкусив кліщ. І коли Маріанна звернулася до ветеринара, врятувати собаку вже не вдалося. Згадуючи про це, співрозмовниця плакала. За довгі роки до Грети встигли прив’язатися як до члена сім’ї. Також Маріанна розповіла, що нині, коли її вихованці хворіють, вона від хвилювання не знаходить собі місця.
Про нових маленьких друзів
«Я знала, що Грету ніхто не замінить, проте мені бракувало чотирилапого друга. До того ж, мама поставила умову – новий собака повинен бути маленьким. Ось я і взялася вивчати породи собак-маляток. Серед них мені особливо сподобалися той-тер’єри. Але коштували вони недешево – від двох до п’яти тисяч гривень. На щастя, вдалося вмовити тата, і він допоміг фінансово», – зізнається Маріанна.
Після того, як дівчина зібрала потрібну суму грошей, зв’язалася через інтернет із продавцем із Житомира, який розводить той-тер’єрів. Він погодився доставити цуценя до Києва для Маріанни. Цього дня співрозмовниця чекала з величезним нетерпінням.
«Цього року моєму собаці буде дев’ять років. До речі, мені хотілося саме «дівчинку». Та й існує думка, що кращі охоронці та найвірніші друзі – «дівчатка», – вважає власниця собак.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди: Вогняне кохання, кавові мрії та війна за Україну: буремний шлях Іранки
До покупки Маріанна довго думала, яку кличку дати песику, вирішила, що визначиться, коли побачить цуценя.
«Щойно я на неї глянула, зрозуміла – це гламурне малятко Бетті. Я щоранку приділяю їй увагу, годую, навчаю. Вона вміє виконувати команди – апорт, танцювати, подати голос і лапу. Також я навчила Бетті гавкати, адже спочатку це була мовчазна собачка. А ще вона з характером: не дуже любить сторонніх, ганяє інших собак. Тому незабаром мені дуже захотілося ще одного собаку, оскільки Бетті ні з ким було гратися», – повідомила Маріанна.
Мрія здійснилася, коли Бетті народила дочку, якій дали кличку Берта.
«Вона дуже ласкава, вся в тата Бакса, любить людей, щоправда, грати не дуже хоче. З нею я ходжу навіть у магазин. Вона, як мавпочка, сідає мені на руку і я її ношу», – усміхається Маріанна.
«Дівчатка» люблять наряджатися
«Одягаю своїх песиків, щойно на вулиці стає прохолодно. Навіть влітку, коли дощ або похмуро. Одного разу Бетті захворіла, її продуло, тому вирішила – краще витрачати гроші на одяг, ніж на ліки», – вважає власниця собак.
У собачому гардеробі є спортивні костюми, джинсовий комбінезон, светри, штанці на підтяжках, футболки, дублянки. Серед нарядів суконь немає, адже одяг насамперед повинен захищати тварину від холоду.
«Майже весь одяг для Берти і Бетті купую в Чернігові. Щоправда, тільки тоді, коли отримаю пристойний гонорар або заощаджу, адже це задоволення не з дешевих», – сказала Маріанна.
Та найголовніше, що дівчина впевнена: коли в неї з’явиться своя сім’я, то тепла і любові вистачить не лише на обранця, а й на тварин.
Ірина Осташко
