Жителька Березного Ольга Довженко є авторкою книжки казок, оповідань і дитячих віршиків «Котячі сни». Окрім того, авторка має кілька «повнометражних» романів і глибоких віршів.
Із дитячою літературою Ольга знайома доволі близько, адже має власних діток і доволі довго працювала вчителькою молодших класів.
«Я вирішила стати вчителькою ще тоді, коли сама навчалася в початкових класах. Як і більшість однолітків, мріяла стати або лікаркою, або вчителькою. Але коли закінчувала школу, зрозуміла, що лікаркою мені не бути, бо дуже боюся крові.
У старших класах я вже чітко усвідомлювала, що вчитель молодших класів – це та професія, де я хочу бути. Я люблю дітей, особливо маленьких.
Після закінчення університету, на жаль, ще три роки не було вакансії вчительки. Перша знайшлася в сусідньому селі Миколаївка. А вже потім пішла до школи в Березному, де пропрацювала вісім років і влітку цього року звільнилася», – розповідає Ольга Довженко.
За її словами, звісно, працювати з маленькими дітками важко, особливо коли вони ще не готові до школи, то дуже важко зацікавити їх навчанням. Водночас коли бачиш результат своєї роботи, коли учні починають читати, писати і з’являється дисципліна, ти розумієш, що не просто «протираєш штани» на роботі.
Ольга ще з дитинства любить читати книжки, тому і власні твори почала писати ще в дитинстві.
«Пам’ятаю, що в п’ятому класі моя вчителька мови і літератури висувала мамі претензії, що нібито мама пише за мене твори. Ще тоді, в шкільні роки, я почала писати віршики, нариси, детективи і романи. Десь у мами на горищі точно валяються зошити на 96 аркушів, у яких я писала, писала, писала…
Але з часом творча діяльність відійшла на другий план, адже я розуміла, що треба займатися більш приземленими справами, аби мати стабільність», – згадує письменниця.
Так, перебуваючи в декреті з другою дитиною, Ольга Довженко почала підпрацьовувати копірайтером, і ця робота допомогла їй повернути жагу до письма. Жінка почала писати коротенькі віршики й оповіданнячка. Тож за рік декрету зібралося чимало дитячих віршів і оповідань.
«Потім я побачила, що можна писати на Букнеті – це платформа для електронних книжок, і вирішила спробувати. Туди я дитячі твори не публікувала, бо дуже хотіла, щоб одна збірочка була в мене у паперовому вигляді, аби показати дітям і колись онукам.
Я електронні книжки не сприймаю, для мене дуже важливо, що можна було відчути на дотик папір, зробити закладку, перегорнути, перечитати, понюхати врешті-решт. І я ухвалила рішення випустити хоча б для себе 10 примірників із творами для дітей. Але виявилося, що 10 примірників виходить значно дорожче, ніж 50. Тому з видавництвом ми зійшлися на тому, що буде 50 – без малюночків, тільки казочки, оповіданнячка та дитячі віршики. Я й не думала, але весь тираж розлетівся дуже швидко і ось зараз із видавництвом готуємо більший наклад, аби розповсюджувати збірку по всій території України», – додала авторка.
Дитяча книжечка Ольги Довженко має назву «Котячі сни», адже містить віршик із однойменною назвою. Окрім того, в книжці є оповідання про кота. До речі, історія з котом матиме продовження в наступних книжках письменниці.
«Чому саме дитячі? Оскільки я маю діток, то дуже часто тримаю в руках дитячі книжки, мала справу з дитячою літературою на роботі в школі. І я розумію, що ми маємо багато творів у перекладі від закордонних авторів, а от своїх авторів ми мало популяризуємо. Я впевнена, що в Україні дуже багато талановитих людей, які пишуть дитячі оповідання, казки та віршики, але через брак коштів фактично пишуть «у шухляду», – зазначає Ольга.
Окрім дитячої творчості, Ольга Довженко пише вірші і для дорослих, більш глибокого змісту. Зараз їх приблизно 50 і майже всі вони розміщені на Фейсбук-сторінці авторки. Також, за її словами, є вірші інтимно-особисті, які вона наразі не наважується показати на широкий загал.
На жаль, у друкованому вигляді поки що немає збірки віршів Ольги, але це лише поки що. Ось один із найулюбленіших віршів самої письменниці:
У чому сила, скажеш ти.
У тому, що мовчать несила?
У вмінні спалювать мости?
Чи знищувать чужі вітрила?
У чому сила, запитай.
Але я відповідь не знаю.
Та шквал емоцій через край,
Наллю у душу і сховаю.
У чому ж мудрість поляга?
Мабуть, що все ж таки у силі.
Коли у горлі є слова,
Та половина з них безкрилі.
Окрім віршів, Ольга Довженко написала два повні романи, але світ їх ще не бачив, адже авторка не публікувала їх навіть на просторах інтернету. А один із «малометражних» романів Олі під назвою «Бідна дочка олігарха» тривалий час був у ТОП-5 на Букнеті.
Також після участі в червні 2023-го в обласному поетичному фестивалі «Дотиком душі» два вірші Ольги Довженко з’явилися на сторінках «Літературного Чернігова». А в серпні 2023-го оповідання «Нове життя Чернігова» потрапило до збірки творів про війну «Неопалима Купина».
«Чесно сказати, я не знаю звідки береться це натхнення. Іноді буває, що йдеш з роботи після тяжкого робочого дня, просто піднімаєш голову і бачиш, як у темно-синє небо впирається жовте листя берези, надихаєшся цим і далі в голові самі по собі складаються рядки.
Є у мене особливість бачити те, що не кожен може, і потім цю красу викласти у віршовані рядки. Таким чином виходить, що мене надихає все, що оточує», – зізнається Ольга Довженко.
Як і у більшості українців, мрія Ольги – про нашу Перемогу.
«Сьогодні моя найзаповітніша мрія – щоб настав мир у нашій країні, щоб перестали страждати люди, щоб перестали гинути захисники та цивільні, щоб ми просто жили.
У творчому розрізі хотілося б, щоб мої книжки бачили світ, аби бути комусь корисною. Можливо, це надихне людей, які також мають хист, але не наважуються видавати книжки, то могли б наслідувати мій приклад», – додає Ольга Довженко.
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
Білоус Світлана
