22-річна Владислава нещодавно переїхала з одного міста-героя до іншого: з Миколаєва – до Чернігова. І вже місяць як починає нове життя в нас.
Каже, що вибрала Чернігів, бо це комфортне, невелике та з потужною історією місто. Навіть попри те, що в неї тут не було жодної знайомої людини.
«Чернігів із Миколаєвом мені дуже схожі. Невеликі, компактні міста, де немає великого скупчення людей, дуже все зручно та зрозуміло», – пояснює Владислава, наголошуючи, що Чернігів зустрів її напрочуд привітно.
«Я дуже легко адаптувалась. Звісно, не все було гладко і виникли деякі перепони під час переїзду. Наприклад, довелося довго шукати квартиру для оренди, адже власникам не подобалося, що я з собакою. Але впоралась із цим і тепер живу майже в центрі міста, в дуже комфортному районі», – ділиться вона.
Життя розділилося на «до» і «після»
У кожного українця 24 лютого життя розділилося на «до» і «після». Владислава не є винятком. Каже, її життя дуже змінилося. А на запитання, за чим сумує найбільше з минулого життя, відповідає: «Найбільше сумую за рідними та друзями, за можливістю проводити час разом. Хочеться щось планувати, але коли живеш у країні, де йде війна, це важко. Щохвилини може все змінитися».
Дівчина розповідає, що зараз у Миколаєві дуже важка ситуація. Щодня її рідне місто зазнає обстрілів: «Щоденно від 5 до 20 ракет випускають орки на моє місто. Страждає не тільки інфраструктура, а й школи, дитячі садочки, приватні будинки та багатоповерхівки. Кожного дня помирають люди, діти, в чиї квартири вночі прилітають російські ракети. Також місто страждає від відсутності питної води, через пошкодження водопроводу, який знаходиться в тимчасово окупованому Херсоні. Люди вимушені щодня стояти в чергах по питну воду під звуки сирен і вибухів».
Додає, що місто Миколаїв дуже сумне зараз. Дуже мало залишилось молоді, переважно повиїжджали до інших міст і за кордон.
«Але Миколаїв дуже героїчно тримається і він вистоїть. Всі, хто залишився там – герої», – наголошує Владислава.
Нашій героїні також довелося побачити, як вилітають вікна від ударної хвилі в двох квартирах у Миколаєві: «Це дуже страшно, особливо, коли спиш».
На фото – Владислава біля своєї рідної школи.
Улюблена справа
У Миколаєві дівчина розвивалася у б’юті-сфері і вже чотири роки працювала майстром манікюру. А у вільний час любить займатися спортом та подорожувати.
«Я дуже люблю свою професію. Так, я маю змогу спілкуватися кожен день з різними жінками, різного віку, з різними інтересами. У моїй професії немає меж фантазії. Це дуже цікаво. Тому я щиро люблю те, чим займаюсь», – розповідає вона.
Каже, що знає, що починати все з нуля в новому місті нелегко, але робить усе, щоб якомога більше жінок звернули увагу на неї та її послуги.
Тому додаємо посилання на Інстаграм-сторінку нашої майстрині з манікюру – https://instagram.com/vladylia_nails?igshid=YmMyMTA2M2Y=
Чи вірить Владислава у Перемогу? Вона відповіла так:
«Я вірю в Перемогу України, в її світле майбутнє. Ми показали всьому світу на що здатна наша нація. Я дуже пишаюся, що я – українка».
Спілкувалася Наталі Солодовник
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
