Дмитро Карпенкоуже багато років громадянин Німеччини. Там у нього робота, дім, стабільне безбідне життя. Україна ж йому сниться. Але ось Дмитро ненадовго повернувся до Чернігова – міста, в якому народився, в якому пройшло його дитинство та частина свідомого життя.
До Німеччини Дмитро поїхав у пошуках кращого життя з двома сумками з речами. Влаштовувати побут довелося, як то кажуть, із нуля.
«Я повинен був вивчати мову та шукати роботу. Про повноцінний відпочинок і сон на якийсь час навіть довелося забути. Але зараз, на щастя, у мене все добре. Коли є можливість, подорожую, щотижня ходжу в сауну, займаюся фітнесом», – сказавДмитро.
У Німеччині чоловік працює хаус-майстром. Це як наш ЖЕК, тільки складається з однієї людини.
«Обслуговую інститут вивчення мов, де навчаються студенти з усіх країн світу. Зокрема на мені три великі навчальні корпуси, а також ремонтую квартири для студентів. Все будую і встановлюю своїми руками. Можу навіть ламінат, паркет, кахельну плитку покласти. Це ж нескладно і цікаво, головне – хотіти! Працюю від ранку і до вечора. Раніше бувало, що і без вихідних, і без відпустки. Адже я один, тож у мене завжди є робота. До того ж я –трудоголік. Мені такий графік подобається. Коли все зроблю в класах, працюю на університетському дворі, там у мене троянди», – розповів він.
За його словами, на фірмах у Німеччині люди працюють по вісім годин.
«Після п’ятої в офісі нікого не застанеш», – зазначив він.
Щоправда, щоб вижити, там усі трудяться. Адже в Німеччині послуги і товари дорогі. Наприклад, невелика двокімнатна квартира в новобудові площею 48 квадратних метрів коштуватиме майже 200 тисяч євро. На сході країни житло дешевше, але там рівень безробіття вищий і землі бідніші.
Також німці з дитинства привчені до економії. Особливо розумно намагаються використовувати воду, електроенергію та газ.
Щоб жити не гірше за інших, молодь починає замислюватися про свій добробут з 18 років. У студентські роки без роботи теж ніхто не сидить. Навіть, буває, що люди знаходять її далеко від дому.
«Канцлер Німеччини Меркель сказала, що 100 кілометрів до місця роботи – невелика відстань. Сів у машину і поїхав. До речі, два автомобілі в сім’ї – не розкіш, – повідомив Дмитро. –А на роботі потрібно неабияк працювати. У робочий час там не стоять, не курять, не п’ють чай, не базікають по телефону. Щоправда, о 12-й годині є пауза, щоб перекусити, випити кави – ізнову на роботу. Але після зміни, згідно із законом, до верстата можеш стати тільки через 11 годин. І якщо шеф каже, що треба раніше, його ніхто не слухає. Там усі працівники захищені адвокатами та страховками, особливо громадяни Німеччини».
Також, задля справедливості, слід зазначити, що оподаткування в Німеччині суттєве. Наприклад, на податки йде третина зарплати Дмитра, а ще 15% доходів – намедичну страховку.
А ось українцям отримати громадянство не дуже легко. Потрібно виконати багато умов. Перш за все – знати мову, бути не старше певного віку тощо.
Подалі від цивілізації і без телефона
Німці не тільки багато працюють, але й добре відпочивають. Після відпустки, а вона там 25 днів, люди одразу ж планують нову відпустку. На відпочинок усі виїжджають з країни на моря, подалі від роботи, і вимикають телефони. Їдуть, куди дозволяють кошти – до Туреччини, Бангкока, на Балі тощо.
Можна відпочивати і в місті, відвідуючи басейни й озера.
«Безумовно, вхід усюди платний, у межах 2 євро. На озері все красиво: навколо рівна підстрижена трава, викладене місце для гриля, є охоронець, який стежить за порядком, і величезна стоянка для автомобілів», – повідомив Дмитро.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди: Про діяльність, яка не дасть засохнути мізкам, комп’ютер у 90-х та 6 дітей програміста Романа Савченка
Їдять смачно і ситно
Іноземний гість розповів, що німецька кухня йому до смаку. Готують вони там багато і смачно, зокрема м’ясні страви, всім відомі ковбаски, підливи, а з перших страв – перетерті крем-супи.
А ось поїсти в німецькому ресторані дорого і не кожному по кишені.
«Туди ходити зовсім не обов’язково, але кожен громадянин, який себе поважає, раз або два на місяць водить туди дружину або дітей. До речі, німці віддають перевагу сімейним пивоварням, яких у центрах міст багато. І пиво вони дуже люблять. Певна річ, у меню ресторанів і піцерій є горілка, але її переважно не замовляють. А от пива можуть випити багато, особливо на певних фестивалях у Баварії, Штутгарті та інших місцях», – зазначивДмитро Карпенко.
Про людські стосунки
Життя в німців неквапливе та розплановане. Спонтанність не вітається.
«Там немає такого, щоб ти йшов вулицею з пляшкою та вирішив зайти до кума випити. На день народження запрошують за півроку. Адже в кожного свої плани, своє життя, – повідомив німець.– Післяроботи люди проводять час удома, в колі сім’ї. Гуляють у саду або дивляться телевізор. До речі, дачі в них є, але городів ніхто не садить».
У неділю в Німеччині не працюють навіть продуктові магазини. Адже вихідний у всіх. А кафе та ресторани починають приймати клієнтів тільки після обіду.
До життя за кордоном Дмитро звик. Єдине, що відзначив, таких хороших друзів, як в Україні, в Німеччині у нього немає. Тому підтримувати стосунки з ними він буде і далі, тим паче, що тепер блага цивілізації дозволяють спілкуватися і на відстані.
Спілкувалась Ірина Осташко
