Активна, позитивна і енергійна Юлія Жданова народилася в Чернігові, тут навчалася, ставила цілі та досягала їх. Це історія про жінку, котра хоч би за яку справу бралася, то доводить її до кінця. Генератор ідей – так Юлія каже про себе і наводить як приклад безліч проектів, які вже втілила в життя, і ще чимало планує на майбутнє.
— Звідки ви родом, де навчалися?
— Я з Чернігова. Спершу навчалася у ЗОШ №11, згодом перейшла до ЗОШ №29, а все через те, що ще в 5-му класі вирішила стати вчителем англійської мови. І вже з того часу я чекала, коли на моїй паралелі створять англійський корпус. Але до 9-го класу зрушень не було, тому, отримавши атестат, пішла шукати іншу школу, в якій профілем була б англійська.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди: Як встигати кілька справ одночасно: рецепт успішної чернігівки
Довелось їздити за тридев’ять земель, але воно того вартувало, в нас був англійський клас, навчання було цікаве та різноманітне.
Після закінчення школи вступила до Чернігівського педагогічного університету ім.Т.Г.Шевченка. І вже з першого курсу я займалася репетиторством, бо мені було це дуже цікаво. На третьому курсі за сумісництвом уже працювала в ліцеї №15. У першу зміну я викладала, а в другу ходила сама на навчання. І вже на шостому курсі магістратури в другому семестрі почала викладати в університеті. На два роки затрималася там, була викладачем філологічного факультету».
— Звідки така любов до англійської?
— Я завжди хотіла бути вчителем. Про цю професію мріяла з садочка. Моя рідна тітка – вчитель англійської, і я, вже знаючи, що хочу вивчати цю мову, завжди нетерпляче чекала зустрічі з нею, аби дізнатися щось цікаве, і щоразу більше та більше.
Може, це сімейне таке чи спадкове. Але я ніколи не думала про актрису, співачку чи ТОП-модель, завжди була вчителем.
Коли пішла до університету, то вже мрії були амбітніші. Я хотіла створити власні курси англійської мови. І на шостому курсі магістратури я і сестра відкрили наш перший філіал освітнього центру «Розумка». Ми – два власники, два керівники цієї школи. Я займаюсь англійською, а сестра – раннім розвитком дітей і підготовкою до школи.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди: Надія Войдюк-Василюк про вулкан ідей і неприйняття стандартів
І це вже переросло у справу життя. Те, що ми хотіли, зробили та почали розвивати. З кожним роком ми відкривали філіал у різних частинах міста, щоб було зручно клієнтам. І зараз у нас уже 8 філіалів.
— Знаю, що ви дуже активна в житті та є учасницею багатьох проектів?
— Я взагалі є активним членом «Спілки жінок Чернігівщини». Ми там багато влаштовуємо в місті різних заходів, наприклад, ярмарку «Чого хоче жінка», даємо workshop, зустрічаємось і влаштовуємо різні зустрічі. Ходимо на презентації бізнесу.
Я також входила до організації Business Professional Women, це така організація професійних жінок, але по всьому світу. Вона інтернаціональна. Я їздила до Франції показувати, як розвивається жіночий рух в Україні та на Чернігівщині зокрема. До речі, я була єдиною представницею нашої країни.
Також ми започаткували в Чернігові #інстабранч. Адже тепер без соцмереж неможливо, через них можна знайти багато знайомих. І розвивати бізнес, і просто цікаво слідкувати за людьми, з якими немає можливості часто зустрічатися.
Це новий цікавий формат, він свіжий і ним цікавляться люди. Ми будемо й надалі його організовувати. Раз на місяць точно. Ідей дуже багато. Тому будемо робити різні формати – ми будемо і готувати їжу, і проведемо піжамну вечірку, і так далі.
— Де ви черпаєте натхнення?
— Знаєте, якщо люди там якесь дерево обнімають чи класичну музику слухають, то я не встигаю заморочуватись над цим. Я не знаю, звідки береться моє натхнення, але мені просто потрібно постійно щось робити. Я, звісно, люблю відпочивати, але це трапляється тільки у відпустці. Навіть у свій вихідний я не сидітиму склавши руки, все одно знайду собі заняття. Якщо робота кипить, то це мене і надихає. Я – генератор ідей.
— Чим пишаєтеся у житті? І, можливо, про щось шкодуєте?
Ні про що не шкодую, все, що зробила, – вважаю, зробила правильно. Пов’язувала в дитинстві своє життя ще зі спортом: займалася художньою гімнасткою, потім професійно танцювала. І коли постав вибір – їхати на гастролі за кордон із нашим танцювальним колективом чи ні, то я зрозуміла, що треба обирати між англійською і професійним спортом. Дуже складний крок, але обрала англійську. Спорт і зараз люблю, тому поєдную його у своєму житті. І маю те, що маю.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди: про 100 планів Олени Загребіної та творчість як спосіб життя
— Що думаєте про майбутнє країни?
— Хочеться думати, що все буде добре. Я розумію, що здавна в історії завжди чергується «гірше – краще», тому думаю, що на нас чекає тільки ???. Безперечно, зараз складно, але на місці стояти не можна, сподіваюсь тільки на поліпшення і рух уперед.
Наталі Солодовник
