Юна чернігівка Марія Дмитренко – надзвичайно творча та мрійлива дівчина. Зараз вона навчається в Київському національному університеті технологій та дизайну.
Марія розповідає, що творчість була присутня в її житті мало не з самого народження.
«Творчою дитиною я була, скільки пам’ятаю себе. Мені з самого дитинства хотілося малювати, співати, грати на фортепіано, влаштовувати вдома концерти і бажано робити це все одразу. За словами моєї сім’ї, я тримаю олівець у руках із 3-х років. До речі, роблю це неправильно з того ж самого віку. Спроби виправити звичку безуспішні, тому довелося з цим змиритися.
Один із моїх ранніх спогадів про малювання – це те, як я в дитсадку малювала балерин «на замовлення» для хлопців із групи (балерини були з тієї причини, що мені було так легше малювати ноги). Я малювала – вони розмальовували, отакий колективний творчий процес. Я сиділа за столом, а до мене підходили по черзі по малюнок. Іноді замість «оплати» мені перепадали цукерки, а якщо пощастить – можливість пограти з лялькою-русалкою, яка була тільки в однієї дівчинки з групи.
Пам’ятаю, в моєї старшої сестри був блокнот, у якому вона робила замальовки дівчат. І хоч вона забороняла мені його брати, я напрочуд любила його розглядати. Мені подобалося, як їй це вдається, я хотіла навчитися так само. Трохи пізніше сестра мені показала, як вона це робить, і відтоді в моїх альбомах з’явилися цілі серії дівчат у різноманітних нарядах.
Коли я їздила влітку в село, це була одна з моїх улюблених розваг. Ми з моєю подругою придумували історію для нашої героїні малюнка і на основі цієї історії вигадували їй образ, включно з костюмом. Ми могли просидіти за цим заняттям цілий день! Із тих часів у мене зібралося дуже багато отаких «ескізів».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Гра в гурті, на різних святах та авторські пісні: музична історія земляка з Менщини
До художньої школи ніколи не ходила і ніколи не хотіла. Про що, до речі, абсолютно не шкодую», – розповідає дівчина.
Марія розповідає, що хотіла б пов’язати своє життя з творчістю.
«Був період, десь клас 10-й, коли я дізналася про існування fashion-ілюстрації. Тоді мене це настільки сильно захопило, адже це були ті самі дівчатка, яких обожнювала малювати в дитинстві, що я була впевнена: це стане моєю справою життя. Зараз же малювання для мене – це швидше хобі та хороший інструмент для візуалізації своїх ідей. Я хотіла б пов’язати своє життя з творчістю в більш матеріальному прояві, але малювання, як я вважаю, залишиться назавжди важливою частиною мого життя», – пояснює вона.
Марія Дмитренко навчається на дизайнера одягу. Згадує, що довго не могла наважитися йти навчатися на якусь творчу спеціальність, адже зазвичай навколишні не сприймають таке всерйоз. Також були побоювання з приводу того, чи вдасться після навчання знайти роботу. «Зараз, провчившись рік, я можу сміливо сказати, що анітрохи не шкодую про своє рішення. Навіть у зв’язку з карантином і дистанційним навчанням я отримую задоволення від навчання, беру участь у конкурсах університету та намагаюся взяти з цього періоду життя максимум.
Улюблений предмет – це композиція і кольорознавство. Ми вчимося надихатися буденними речами, розвиваємо асоціативне мислення, вивчаємо композицію костюма і техніки виконання ескізів. Цей предмет буквально стверджує: «Ти можеш узяти навіть звичайного комара, дослідити його, надихнутися та зробити цілу колекцію, від якої в усіх вибухне мозок і охопить дике захоплення», – каже Марія.
Зараз дівчина малює fashion-ілюстрації. Тому для неї було важливо потрапити на Ukrainian Fashion Week.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Екологічне серце, психологія щастя і царство книг Наталії Мартинюк
«Я дуже хотіла потрапити на Ukrainian Fashion Week, щоб зануритися в атмосферу модних показів і відчути всю специфіку майбутньої професії. Я поставила собі за мету потрапити туди за будь-яку ціну. Кількість гостей була обмежена через ситуацію з коронавірусом, що становило для мене чималеньку проблему. Для цього я пробувала різні варіанти, навіть намагалася отримати акредитацію як блогер. Але найкраще спрацював такий спосіб: я написала особисто дизайнерам, до яких хотіла потрапити на шоу, з проханням надати пропуск. Від себе запропонувала швидкі замальовки з показу. І я була на 7-му небі від щастя, коли мені на пошту нарешті почали приходити запрошення і теплі відповіді від дизайнерів на мої повідомлення. Це був незабутній досвід і я з нетерпінням очікую нового офлайн-сезону, щоб ще раз із гордістю подивитися на творчість наших українських дизайнерів», – згадує дівчина.
Найбільшим своїм досягнення Марія вважає власну самостійність і бажання заробляти самій. Особливо якщо ця робота якимось чином пов’язана із малювання та творчістю.
«Найбільшим своїм досягненням вважаю рішення почати заробляти. Із 15 років я активно шукала можливість підзаробити. У той час навіть пощастило малювати тату-ескізи, які потім перетворювалися на справжні татуювання.
Першою моєю роботою було роздавання листівок, як і для більшості. Мені моя робота подобалася, попри те, що вона передбачала 6-8 годин на спеці. Мені подобалося відчуття самостійності.
На наступне літо я пішла працювати в кава-бар. Це був прекрасний період життя, я знайшла там хороших друзів і стала більш відкритою до людей. Працювала і в 11 класі паралельно з підготовкою до вступу та школою, багато малювала на замовлення, тоді ж почала активно відвідувати фріланс-біржі.
Але найбільше запам’яталася цьогорічна робота художником у київській кав’ярні. Я шукала вакансію бариста і натрапила на цю. Я була заінтригована, адже ніколи не чула про подібне. Суть моєї роботи полягала в тому, що я малювала гостей на стаканчиках із їхнім напоєм. Такий портрет займав буквально 5 хвилин. Але ті відчуття, які дарувала реакція людей – безцінні. Я могла прийти на роботу втомлена від навчання і похмура, але після першого ж малюнка все немов рукою знімало. Це було неймовірне задоволення – радувати щодня десятки людей!
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди: Кімнатні оранжереї та секрети високих врожаїв Світлани Мороз
Я ніколи не шкодувала про жодну зі своїх робіт, адже кожна з них зіграла важливу роль у моєму житті. Це той досвід, який я пронесу з собою через все життя», – ділиться Марія.
У майбутньому вона планує працювати та розвиватися у сфері дизайну одягу. Дуже хотіла б створити власні колекції, що подобалися б людям. «Я вважаю, що мода в сучасному світі – це щось більше, ніж просто речі, якими ми прикриваємо тіло і демонструємо свій статус. Насамперед це інструмент для змін. Ми ще до кінця не розуміємо, наскільки сильно можемо впливати з допомогою одягу.
Дуже радує, що останнім часом ми можемо спостерігати дедалі більше брендів одягу, які підтримують усвідомлений підхід до моди, таким чином роблячи великий внесок у підтримку нашої планети та людства. Я хочу стати дизайнером, чий одяг буде не просто естетичним і практичним, але й промовлятиме голосніше за слова, закликаючи людей бути усвідомленими і змінювати наш світ на краще», – розповідає Марія Дмитренко.
Окрім малювання, Марія має багато захоплень, які також пов’язані з творчістю. Однак, як зазначає дівчина, всі вони більш тимчасові. «Цього місяця я спонтанно можу захопитися макраме і цілодобово безперервно плести вузлики, а через місяць вирішити вивчати мистецтво гри в шахи. Подібні поверхневі захоплення допомагають мені відволіктися від буденності та розважити себе у вільний час», – пояснює вона.
Така мрійлива натура, шалено закохана у творчість. Марія вважає, що радуватися треба не лише кінцевому результату, а й отримувати задоволенням протягом усього процесу.
«Творчість для мене – це процес. Я вважаю, що в творчості задоволення повинен приносити не тільки результат. Тому дуже важливим аспектом для мене є щира любов до всіх складових цього процесу. Адже тільки так можна повноцінно відчути задоволення від своєї справи та привнести в свою роботу частинку власної душі», – ділиться Марія Дмитренко.
Світлана Білоус
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
