Люди: Життєва історія щасливої людини: коли захоплення стає професією

46920506_754260588246748_1834549886977048576_n

Виберіть собі роботу до душі, і вам не доведеться працювати жодного дня у своєму житті, – сказав китайський філософ Конфуцій. Імовірно, саме цю тезу, обираючи життєвий шлях, узяв на озброєння герой сьогоднішньої публікації Максим Блакитний, вчений секретар Чернігівського історичного музею імені В.В.Тарновського.

Тож мерщій знайомитися із ним ближче.

 

Максиме, розкажіть трішки про себе. Де народились, навчались і головне – хто прищепив любов до історії, що вирішили пов’язати з нею життя?

Народився в Чернігові, а ось мої батьки – з Семенівського району нашої області. Закінчив історичний факультет Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка. Любов до історії «спалахнула» у школі (ЗОШ № 19. – Авт.) завдяки вчителю історії Георгію Карибджаняну. Зумів на своїх уроках викликати цікавість як до історії України, так і всесвітньої історії. А вже поглибили цей інтерес викладачі істфаку.

47027434_507221813116611_211374732413501440_n

Наразі ви вчений секретар Чернігівського історичний музей імені В.В.Тарновського. Мріяли взагалі про роботу в музеї? Чим цікава робота в музеї?

Так, були думки і мрії саме про роботу в історичному музеї. Робота передусім цікава тим, що ти постійно перебуваєш в оточенні «скарбів» української культури – експонатів різних часів і епох, які пов’язані з окремими людьми, подіями та мають різні «таємниці». Можна дивитися на ці предмети старовини не тільки у вітринах під склом, але й під час створення нових виставок та експозицій. Музей – це й емоційне спілкування з різними відвідувачами.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди: Про мовленнєві вади у дітей і професію логопеда розповіла Олена Білюба та дала поради батькам

Тепер збирають якісь речі, документи для нових експозицій?

Звісно, збирання нових експонатів – це одне із завдань музею. Щось люди приносять самі і віддають безкоштовно, щось, навпаки, – пропонують оглянути, оцінити та придбати. На сьогодні переважно збираємо речі, що належать до ХХ століття та сьогодення. Передусім це матеріали чернігівців-учасників АТО, які експонуються в нашій філії – Військово-історичному музеї.

47038926_260485954635331_8385176561648664576_n

Можливо, ви сформували якусь авторську експозицію?

Брав безпосередню участь у створенні виставки, що була присвячена 100-річчю початку Першої світової війни. Ця війна відгукується донині і не тільки набоями, що знаходять у землі, але й невирішеними політичними проблемами. Також впорядкував і видав унікальний альбом родини Шамбон світлин міста Чернігова 1913–1918 років. Коло наукових інтересів – історія Чернігова та його мешканців ХІХ – початку ХХ ст., військова історія ХVІІ – початку ХХ ст., історії окремих населених пунктів Чернігівщини.

Чула , що у вашому музеї живе кіт…

Так, є у нас такий співробітник, киця на ім’я Гапа. Наша знаменитість. Багато ЗМІ вже робили про неї сюжети. Ганяє музейних привидів.

47164175_356895238398174_2778804580215947264_n

У вас досить цікава робота. Але, ймовірно, окрім роботи, є хобі?

Мандри Україною. Українська земля багата на всілякі мальовничі і чарівні місця, які викликають захоплення та подив.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди: Уроки бізнесу та поради автолюбителя: історія успіху Антона Полякова

Власний рецепт порятунку від поганого настрою?

Можу сказати, що у мене вкрай рідко буває поганий настрій. Рецепт порятунку – займатися улюбленою справою. Коли робота, яка тобі подобається, стає частиною твого життя. І звісно, відпочинок на природі, який підживлює емоції.

Чи цікавитеся політикою?

Політикою особливо не цікавлюся. Але, вочевидь, політика цікавиться мною, особливо під час проведення виборів. Якось історично склалося, що це дуже брудна справа. Наша політика і політики – це гарні промови й обмаль реальних дій. Так звані партії-гуртки за інтересами, які швидко змінюються. Партії не формуються на основі систем цінностей, поглядів, стійких принципів, моральних принципів.

47196478_375022119708746_8459675621256069120_n

Яким вам вбачається майбутнє України в найближчий час?

Цікаве запитання. Ми бачимо лише ситуативні дії влади. Відсутні виважені тактичні і стратегічні рішення, які вкрай потрібні Україні. Втрачаємо безцінну річ – час, який швидко спливає. Світ стрімко змінюється. Наслідки цих змін ми відчуваємо на собі, і згодом зможемо побачити в музеї. Історія багато чого вчить того, хто хоче вчитися і розуміти її. Наразі через недолугі рішення від України її «сусіди відгризають» землю, як це вже було за часів Київської Русі, Гетьманщини та під час Української революції. Втрачаючи українську землю, ми втрачаємо і музейні зібрання, безцінні експонати, історичні та культурні реліквії, де закарбувалась пам’ять наших пращурів. Як наслідок, може повторитися те, що будемо вивчати чужу історію.

Спілкувалась Ірина Осташко

Login

Welcome! Login in to your account

Remember me Lost your password?

Don't have account. Register

Lost Password

Register