Люди: Сергій Кнуренко про «Шанхай», конфлікт з Атрошенком і пройдисвітів у політиці

Гість рубрики «Люди» – чернігівський підприємець і громадський діяч Сергій Кнуренко.

Сергію Вікторовичу, відомо, що ви родом не з Чернігова. Розкажіть про свою малу Батьківщину і як потрапили до нашого міста?

Я родом з Сибіру, а саме місто Кемерово. А там Кнуренки з’явилися з Сумщини. Там закінчив школу, відслужив в армії. Навчався в Кузбаському політехнічному інституті, звідти перевівся до Київського інженерно-будівельного інституту, водночас почав працювати інженером-радіометристом на Чорнобильській станції, там отримав квартиру в Славутичі, де й мешкав сім років. Оскільки Славутич поряд з Черніговом, в подальшому пов’язав своє життя саме з цим містом.

Чому і коли ви пішли в бізнес?

У Славутичі ще студентом я пішов працювати у фірму, яка торгувала на біржі. Там мені довелося багато чого вивчити. Навчитися працювати, по телефону вирішувати питання по всьому колишньому радянському Союзу, через які комусь доводилося б далеко їхати. Тоді я і став підприємцем. Це був десь 1992 рік. Далі займався всім підряд. Маю на увазі торгівлю. Тоді дуже швидко змінювались ціни, інфляція стрибала і це дозволяло, якщо бути швидким, купити в одному місці, а продати в другому, і на цій інфляції заробляти.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди: Кондуктор Геннадій Буймистренко – про «зайців», про «табу» в тролейбусі та про новації в роботі

Розкажіть про боулінг-клуб «Світлофор». Його минуле і сьогодення?

Ідея виникла десь у 2000-му році. На той момент я мріяв про створення готельного комплексу під назвою «Гауді». Це мій улюблений архітектор, іспанець, який створював визначні речі в архітектурі. Боулінг мав бути там просто складовою. Але із загальним проектом не склалося, проте ідея самого боулінгу вже була визначна. По Україні він був десь п’ятий чи шостий. Зараз там є довготривалий акціонерний конфлікт, що виник свого часу через мої ж помилки. Я роздавав акції, мабуть, не тим людям. Так от, в умовах цього конфлікту дуже важко щось розвивати. І тому було прийнято рішення зробити з нього просто офісний центр.

Ставлення до політики? Чи в політиці ви зараз?

Українська політична аристократія була винищена за радянських часів, і том не маючи еліти, до політики, на жаль, пролазять різні пройдисвіти, що фарбуються під модний політичний колір. Я до цієї політики не доріс або, мабуть, я взагалі не є політиком. Це одне. І інше – є така китайська мудрість: якщо ти не маєш у всьому порядку, включаючи — родину, бізнес, просто стосунки, то не маєш права бути провідником. Зокрема і в політиці. Мої стосунки не є взірцем, вони не можуть бути прикладом для наслідування, я дуже багато зробив у житті помилок. Настільки багато, що не знаю, скільки років ще буду їх виправляти. І тому я не є взірцем, тож не можу вказувати іншим, як треба жити.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди: історія динамічного життя чернігівця Артема Пунтуса

Ваша участь у громадській діяльності?

Громадською діяльністю може займатись будь-яка небайдужа людина. Такою є і я. Я весь минулий рік долучався до акцій громадської непокори, невдоволення корумпованістю влади. Були також різні ініціативи, наприклад створення на «Ремзаводі» великого спорткомплексу. Я вже заявив про готовність передати три приміщення під цю ідею. Є бажання, щоб долучилася влада, але, на жаль, цього сьогодні не відбувається.

Розкажіть про торговельний майданчик «Шанхай» як проект?

Торгівля – це одна зі складових у розвитку туризму. Вважаю, що найбільш нереалізований потенціал Чернігова – це туризм. Торгівля може створити туристичну галузь економіки. У 2013-му намагалися створити цей проект. Переважно займались мої партнери, не я особисто. Але, на жаль, війна зупинила його реалізацію.

Чи є у вас конфлікт із міським головою Владиславом Атрошенком?

Чомусь про цей, так би мовити, як ви кажете, конфлікт знають усі, хоча я мовчу і нічого не кажу. Але чомусь усі знають.

То він є чи його немає?

У мене особисто немає. Бо я звик, що в Україні є підхід «своїм усе, а ворогам – закон». А ворогами є ті, хто не підкорився. Непідконтрольні. Це не тільки в Чернігові. Це всюди в Україні. Бездіяльність правоохоронної системи спокушає людей, зокрема владу, користуватися тими можливостями, які в кого є. У влади більше можливостей. Наприклад, сказати «Водоканалу» перекрити нам воду і так далі. І оця спокуса, коли по руках не б’є правоохоронна система, дає можливість людям вирішувати свої питання на власний розсуд. Я роблю акцент, що це стосується не тільки Чернігова. Це стосується всієї України. Я не зациклювався б на Чернігові, наче в нас не так, як у інших регіонах. Усе так само! Але ми маємо це змінювати!

Олег Дешура