Його надихають зовсім банальні речі, а головне завдання як художника – аби люди, дивлячись на картину, дивувалися красі повсякденності, красі моменту.
Юра Присяжний – чернігівський митець, який створює акварельні шедеври та сюрреалістичні картини вугіллям.
Чоловік каже, що малював із самого дитинства, тому можна вважати його самоучкою. Водночас відвідував лекції іменитих художників, аби вдосконалювати свою майстерність. «Я почав ходити в ізостудію до художника Олега Синельника, коли мені було років 12, і взагалі малював вдома, але більш серйозно ніж в ізостудії не займався.
Саме в художній школі я не вчився. Однак я багато де встиг повчитися, та тільки не малюванню, може, тому, що ніхто в підлітковому віці не спрямував мене на це, хто знає?
Серйозно про малювання та вступ до художнього вишу я замислився, коли вже навчався в Харкові в будівельному технікумі, там я дізнався про підготовчі курси до архітектурного інституту та записався на них, приблизно пів року тоді займався на курсах для вступу і там нам викладали академічний малюнок.
Я не вступав на архітектуру, але ці курси стали початком моїх більш серйозних знань у малюванні, а після приїзду до Чернігова пішов займатися до студії Світлани Ненаженко. Туди приходили молоді художники і деякі вже перебували в Спілці художників України, вони часто пропонували замислитися над вступом до Спілки.
І саме тоді я почав серйозно самостійно малювати, ходив у студію, дивився такі уроки в інтернеті і пробував виходити малювати з натури», – розповідає Присяжний.
У 2019 році Юра Присяжний був прийнятий до Спілки художників. Після цього він уже серйозніше ставився до написання картин, і з розряду «просто хобі» акварель перетворилася на регулярні заняття. Однак малювання не перетворилося на роботу, але й «просто хобі» точно не залишилося.
Ще одним приємним бонусом від вступу до Спілки художників стало те, що Юра отримав свою власну майстерню, але встиг там попрацювати всього кілька років до початку повномасштабного вторгнення.
Зараз художник прагне створювати експресіоністичні роботи: «І якщо раніше мені хотілося робити щось таке дуже реалістичне, то згодом це змінилося, мені не хочеться копіювати реальність, хоча іноді я це роблю, адже хочеться передати якесь враження від побаченого чітко, так, як воно є. Але зараз для цього є фотоапарат.
Для своєї роботи я вибрав акварель, мені подобається, що з її допомогою можна відпустити контроль, дати можливість їй самій намалювати себе, це одночасно і складно, і легко описати. У будь-якому разі зараз прагну експресії в роботі», – пояснює Юра.
На сьогодні художник має більше як сто закінчених робіт, не рахуючи нарисів і маленьких акварелей. Окрім того, встиг зробити одну маленьку персональну виставку Library Art Center, у межах якої митець провів майстер-клас, на якому люди теж спробували помалювати аквареллю. Однак підготувати роботи для повноцінної персональної виставки до війни Юра не встиг.
Серед сотні своїх робіт Юра Присяжний має і улюблені – ті, які про особисте, про якісь асоціації з минулого. Також часто робота може подобатися через її технічні аспекти. «Оскільки я малюю пейзажі, робота може подобатися мені, якщо з місцем пов’язані важливі для мене події. Багато улюблених робіт були продані, і це добре, нехай радують не тільки мене», – з усмішкою зазначає художник.
Зокрема картина з чернігівськими вуличками була продана й зараз у Чикаго.
Цікаво, що на творчість Юру Присяжного надихають зовсім банальні речі: «Часто мене надихають якісь банальні речі. Просте відображення фар у калюжах може надихнути на невелику акварель, мені подобається бачити те, повз що люди часто просто проходять. Тіні, відображення, рефлекси, міська метушня, я можу шукати в цих простих сюжетах закономірності та відношення плям. Завжди хочеться зробити просту річ такою, щоб люди дивилися на роботу та дивувалися красі повсякденності, красі моменту. Тож на написання роботи може надихнути як гарний краєвид, так і, на перший погляд, похмура вуличка. Скрізь є власна краса, своя банальність».
Художника може зачепити навіть пересічний пейзаж, однак, якщо говорити про захопливий сюжет, то перше, що спадає на думку Юрі: як би скоріше перенести це на папір.
«Коли я бачу пейзаж, який особисто мене захоплює, то намагаюся одразу витягти камеру і спробувати вловити важливу для мене композицію, щоб запам’ятати. Одразу в рефи собі закинути і спробувати зробити кілька нарисів у студії, чи вдома, чи де я там?
Якщо ж вдається задумане, то радію кілька годин сильно, потім можу знайти якісь помилки і вже просто дивлюся й аналізую роботу. Але бувають роботи, від яких довго радію.
Ще є просто задоволення від роботи, не таке важливе, вдалося задумане чи ні, просто добре почуваюся, якщо зробив акварель, почуття полегшення та бажання повторити, якщо є відчуття, що хочу щось зробити краще або змінити. Я – художник процесу й отримую багато задоволення саме в роботі, не прагну зробити magnum opus», – із захопленням розповідає Юра.
Юра Присяжний дуже полюбляє працювати на вулиці, писати з натури. Але, за його словами, це непросто, і навіть іменитим художникам це не дається легко.
«В ідеалі я прагну виходити на натуру, але наразі частіше залишаюся в приміщенні та працюю з референсу. Я часто роблю фото з місця, яке малюватиму, можу зробити швидку замальовку, але на це іноді просто нема часу, тоді залишається тільки фото. Але навіть якщо роблю фото, то намагаюся не малювати з нього. Я роблю кілька замальовок олівцем, переважно маленькі скетчі олівцем, у яких можу змінити те, що мені не подобається на фото.
Я люблю малювати з натури одразу аквареллю, адже фото ніколи не передасть усіх відтінків кольору, а так я можу побачити та зробити цікавий складний колір. Також коли малюєш у місті або на природі, це дисциплінує. Я не відволікаюся і намагаюся швидко вловити момент. Окрім того, це постійно тренує окомір, що дуже корисно для пейзажиста. І часто, навіть якщо на натурі робота не вдалася з якихось причин, я приходив до майстерні та починав писати той самий сюжет і виходило цікаво», – пояснює митець.
Окрім написання картин, Юра Присяжний займається ліпленням. У майстерні художника залишилося багато кілограмів скульптурного пластиліну, з якого він робив невеликі скульптури, частини тіла, кумедні персонажі.
Більш серйозним захопленням Юра називає створення ілюстрацій. Нетривалий час він навіть встиг віддалено попрацювати 2D-художником. Однак для цього виду діяльності потрібен неабиякий досвід, який зараз і здобуває Присяжний. Більше його ілюстрацій можна переглянути за посиланням у Інстаграмі.
Але 24 лютого мирне життя всіх українців закінчилося та перевернулося з ніг на голову. Те саме сталося і з Юрою Присяжним. Повномасштабне вторгнення застало його вдома, в квартирі біля «Чернігівської політехніки».
«Спершу я не міг повірити і просто був удома, дивився новини та зв’язувався з близькими. Дивне відчуття, адже зараз я можу дивитися на це вже з сьогоднішнього дня і, звісно, це інші емоції, але тоді, в перші дні, мені здавалося це неможливим. Найстрашніше, крім усього іншого, було дізнатися про загибель близьких і потрапити під завали будинку, в якому перебуваєш. Я не з тих людей, які хоробряться і знають, що робити в екстрених випадках, і в моменти, коли доводилося пересуватися містом, страшно було потрапити під обстріл.
Водночас у момент переміщення про це не думаєш, просто щось робиш і думки йдуть, хоча тоді складно було насправді відволіктися від того, що відбувається.
Найстрашнішим був момент, коли майже щоночі по два рази літак скидав бомби на місто і в одну ніч був розбитий стадіон поряд із будинком, де я жив. Я спав у підвалі просто на зсунутих стільцях.
Ще один страшний випадок був, коли будинок на вулиці Чорновола обстріляв літак. Я був далеко від того місця на момент ударів, але страшно було усвідомлювати, що це відбувається», – згадує Юра Присяжний.
Перші два тижні художник зі своєю дівчиною та сусідами були у підвалі. І як тільки з’явилася можливість, то волонтери вивезли його кохану з мамою та молодшим братом. Після цього Юра певний час ще залишався у місті.
Однак згодом чоловікові видалася можливість забрати сестру та племінника і виїхати на захід України. «Я відчував, що зроблю значно більше, якщо зможу вивезти сестру з маленькою дитиною в безпечне місце», – додає Юра.
Зараз він із родиною переїхав до Ірландії, адже за станом здоров’я не може проходити військову службу.
«На сьогодні вже розумію, що час не можна повернути назад, і тоді я робив те, що вважав правильним. Але якби мене запитали зараз, то я, швидше за все, не їхав би так далеко.
Переїзд – це завжди складно, а такий вимушений переїзд, коли ти його не планував, не обмірковував план дій, коли рішення треба було ухвалювати швидко, це складніше в рази, як мені здається.
Ірландія – красива країна, тут дійсно чудові краєвиди! І перші місяці все нове сприймається як щось дуже позитивне. Звісно, я стежив за всім, що відбувається в Україні та Чернігові, але паралельно був радий, що вдалося потрапити до відносно безпечного місця.
Я щиро вдячний всім, хто допомагав нам у дорозі, адже так вийшло, що ми добиралися через всю Європу до Франції і потім на поромі до Ірландії.
На всьому цьому шляху мені зустрічалися неймовірно добрі люди, які хотіли поділитися всім чим могли і робили це.
Однак коли живеш у країні вже доволі тривалий час, починаєш бачити різні нюанси, адже негативні сторони є скрізь. Люди теж різні, найчастіше до мене ставляться дуже добре.
Негатив більше проявляється в особистих переживаннях. Особисто я важко переношу цю вимушену еміграцію», – зазначає Юра.
Навіть в Ірландії чернігівський художник не перестав творити. У місті, де живе Юра Присяжний, є своя артгрупа, яка часто проводить виставки та місцеві артзаходи, воркшопи. Вони радо прийняли Юру до своїх лав і всіляко допомагали та підказували, що і як у них влаштовано.
«Якийсь час я пробував продавати свої роботи в місцевому парку щосуботи. Це можна робити за окрему плату. Але Тралі – це невелике містечко і частих продажів у мене в парку не було.
За 10 місяців, поки я тут, взяв участь у чотирьох виставках і зумів продати якусь кількість робіт.
Увесь цей час я одержую підтримку від місцевої артспільноти.
Також у межах членства в Tralee art group провів майстер-клас для місцевих художників, після якого в мене з’явилися кілька учнів, яким я викладаю свою техніку малювання. Це нелегко, зважаючи на те, що я не володію вільно англійською. Одна справа – в магазині зрозуміти, що тобі кажуть, а інша – викладати малювання. Але це гарна нагода здобути такий досвід», – додає художник.
Після Перемоги Юра Присяжний із родиною мріє повернутися додому та продовжувати малювати рідні вулички Чернігова. До речі, його роботи можна придбати, написавши у директ.
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
Білоус Світлана
