Ця війна мені здається страшнішою: свідок Корюківської трагедії про пережите тоді й тепер (Відео)
«Це страшна війна, ця не така, як та», — свідок подій Корюківської трагедії Галина Попова.
Галині Поповій 86 років, вона жителька Корюківки і одна з тих, кого називають «дитиною війни». Коли на територію радянського союзу прийшла Друга світова війна, їй було 4. Разом зі своїми батьками, братами та сестрами вона виживала в умовах воєнного часу: харчувалися ягодами з лісу, а в 1943 році дивом вдалося втекти з палаючої Корюківки.
«Ми йшли попід будинком і відкрився люк, зверху накрито палицями всякими, а це був сусід, він бачив це все, то коли ми йшли повз нього, він люк цей відкрив – і ми всі туди впали.
О п’ятій годині вечора дали ракету, німці та поліцейські всілися всі в машину та поїхали.
Вилізли ми всі, дідусь залишився там зі своїм онуком, а ми вийшли, завантажили всі свої пожитки, що не згоріли, і пішли по горілій Корюківці», — свідок подій Корюківської трагедії Галина Попова.
Жінка зізнається: після всього пережитого в дитинстві єдиною мрією було, аби війна ніколи не повернулася в її життя. Про те, що розпочнеться повномасштабне вторгнення і росія нападе, ніколи навіть подумати не могла, адже тривалий час доволі активно формувався відносно позитивний образ «дружніх» народів, які готові в разі потреби прийти на допомогу.
Галина Попова зараз часто згадує про те, як під час подій Другої світової війни її родина допомагала радянським солдатам.
«Спершу в будинок заносили, поки чекали, коли санітарні частини під’їдуть, то в будинку німці лежали. А тоді німців позабирали, то російських солдатів почали заносити, бо всі хати спалені, нікуди класти.
Командир росіян каже, мовляв, горе мені з ними, бо мови не розуміють, бо там же теж були буряти, якісь ще національності, сибіряки всякі. Командир розказував, що каже їм «лягай», а вони стоять стовпами.
Бабуся тоді водички їм приносила, мама за ними доглядала, поки санчастина підійшла та їх позабирала, а вони тепер отаке з нами роблять. Буряти ці…», — свідок подій Корюківської трагедії Галина Попова.
Початок повномасштабної війни жінка зустріла в рідній Корюківці. Найважчим для неї було усвідомлення того, що найбільший жах дитинства повернувся в її життя.
«Був період, коли не було хліба, я стояла в черзі по хліб, а поряд зі мною чоловік, який мене давно знає. І він мені сказав: мовляв, Михайлівно, одну війну пережила і цю переживемо. А мені так стисло в грудях, я згадала ту війну, отой голод, який я пережила… Мені стало так недобре, я вийшла з черги і пішла додому», — свідок подій Корюківської трагедії Галина Попова.
«Вони нам «мир принесли»… Це ж знущання. Ця війна мені здається страшнішою, аніж та була…», — свідок подій Корюківської трагедії Галина Попова.
Журналіст: Таліна Тарасенко
Оператор: Сергій Бутько
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
