Середина січня 2015 року відзначена проведенням широкомасштабної операції з деблокування бійців 81-ї окремої аеромобільної бригади в Донецькому аеропорту.
На той момент командуванню стало зрозуміло, що з напівзруйнованих будівель аеропорту треба виходити.
Для мінімізації втрат було вирішено нанести кілька відволікаючих ударів на широкому фронті від Авдіївки до Староігнатівки. Одним з елементів операції стали дії десантників 25-ї бригади в районі шахти «Бутівка».
У районі бойових дій 3-й батальйон 25-ї бригади, посилений бригадної артилерією, народився 16 січня 2015 року — їх новим місцем дислокації була південно-західна околиця Авдіївки (мікрорайон Хімік).
Тут в оперативному відношенні зведена група була підпорядкована командуванню 95-ї аеромобільної бригади. Основним завданням було відбити село Спартак та провести його повну зачистку.
Однак перша спроба завершилася невдачею — десантники 95-ї не змогли закріпитися в Спартаку, було втрачено кілька танків 2-го окремого танкового батальйону.
Удар в напрямку вентствола шахти «Бутівська» спробували нанести і бійці 25-ї бригади. Але колона десантників в темряві, без прикриття, без знання місцевості нарвалася на опір противника, зазнала втрат і відкотилася.
Як згадував один з бійців: «Увечері ми отримали наказ на штурм блокпоста, який знаходився в районі передмістя Спартак. Ми висунулися на своїх бойових машинах БМД-2. Вишикувалися в бойову ланцюжок і почали рух. В умовах обмеженої видимості нам допомогла освітлювальним вогнем артилерія. Вони висвітлили наш шлях, а заодно і нас. З позицій сепаратистів ми були видні, як на долоні.
Наша машина вирвалася вперед. Виходить, що ми прийняли вогонь на себе. З правого по ходу руху боку нашу машину вразив снаряд. Я запам’ятав вибух, який вирвав у мене з рук кулемет. Мене викинуло з машини на землю разом з силовим листом двигуна».
Після двох днів підготовки спробу повторили 20 січня. Тоді після артилерійського удару бійці змогли швидко потіснити супротивника і вийти до залізничного мосту на північ від Спартака. Крім того, під наш контроль був взятий блок-пост і розташований праворуч від нього вентствол, а лінія фронту була відсунута на пару кілометрів в сторону Спартака.
Через два противник великою кількістю піхоти при підтримці чотирьох танків вирішив вибити десантників. Причому дніпропетровці опинилися в лещатах — по ним було завдано подвійний удар — уздовж залізниці і з правого флангу.
«Танки обстрілювали нас практично в упор, бійців буквально засипало землею від розривів, хлопці втрачали зброю: дістати його з-під завалів було неможливо. Багато вже витратили боєкомплект, багато хто був поранений. У цей момент ротний дав команду відступати».
Рота відступила, втративши чотирьох бійців (загальні втрати 25-ї бригади в цей нещасливий день склали 11 осіб). За твердженням сепаратистів в цьому бою їм до рук потрапили троє поранених десантників — двох легких взяли «на обмін», а важкого — добили … Втрати сепаратистів були великими — кілька одиниць техніки, включаючи танк, до 20 убитих.
26 січня десантники окремими групами вийшли до мосту та почали штурмову операцію. Бойовики відчайдушно захищалися, але під шаленим натиском були змушені відійти. Виконавши завдання десантників охопила лють, адже на мосту лежали непоховані та пограбовані тіла їх побратимів, які загиблі ще 22 січня.
Згодом, бойовики зробили декілька спроб контратакувати, але отримали гідну відсіч. З того часу ті позиції знаходяться під нашим контролем.
