Плаванням під вітрилами зазвичай займаються на морях та океанах, але попри це – у Чернігові є також яхтсмени. Цей клуб існує вже понад шість років.
Анатолій Палій у клубі є справжнім наставником, а про свої знання та досвід нещодавно написав книжку «Парус на Десне»:
«Коли я вичитував курс ходіння під парусом цією зимою, стало зрозуміло: всі знають, як ходити по відкритих водоймах, на яких немає течії. А от як плавати по Десні, за більш складних умов, щоб не було трагічних наслідків? Я вирішив висвітити особливості в книжечці».
Подорож під вітрилами також потребує і серйозних наукових знань.
«Сама теорія ходження під вітрилом, якщо людина хоче ходити серйозно, це дуже складна наука. Я не боюсь слова «дуже», тому що там є такі поняття, як «аеродинаміка», «гідродинаміка», всі закони треба знати».
Одна з найголовніших умов подорожі, — це психологічний клімат. Тому яхтсмени уникають політичних, релігійних і мовних тем. Адже територія співіснування – це кілька квадратних метрів. Усі конфлікти повинні залишатися на березі.
Чернігівці здебільшого використовують невеликі яхти. На ніч підходять до берега, де й готують їжу, а з собою беруть лише легкий перекус на обід. Але є екстремали , які подорожує світом на серйозних вітрилах. Один з таких Костянтин Сагиндиков. Разом з друзями він вирішив переплисти Атлантичний океан.
«У цей час один із наших учасників клубу іде через штормову Атлантику, а це від берегів Іспанії до Америки. Це відчайдушні люди. Ми навіть серед свого колективу здивовані його рішучістю. 4 людини на яхті в штормовій Атлантиці, не маючи можливості добре відпочити. Умови теж спартанські. Але це приклад, як можуть чернігівські яхтсмени ходити».
Прикмета моряків про те, що жінка на борту — до біди, тут не актуальна. Дівчат із задоволенням приймають у свою команду.
«Я кілька місяців тому стала учасницею клубу. Цього літа тільки приєдналась. Ми їздили на київське море двічі. Перший раз була гарна погода, а другий навіть попали в шторм. Це дуже цікаво насправді. Я раджу кожному спробувати, вас потім затягне і на наступні рази», — ділиться враженнями учасниця яхт-клубу Стефанія.
Вихідці з попереднього покоління «Чернігівського вітрила» займають сьогодні провідні позиції у вітрильних клубах кількох країн ЄС. І кличуть чернігівців у гості на різні моря. Але учасникам хочеться не бути бідними родичами, а мати свою вітрильну базу, обмінюватися командами та делегаціями. На жаль, на сьогодні можуть запропонувати тільки наметовий табір на кілька днів.
«В Україні загалом і в Чернігові зокрема жодної підтримки немає. За винятком партнерських відносин із міським центром туризму. Берегової бази немає. Планові заняття, ремонтувати та зберігати човни – це хронічна тема», — голова громадської організації «Чернігівський яхт-клуб» Геннадій Добровінський.
Стати учасником клубу можуть усі охочі, хто плекає романтичні мрії подорожі під парусом та дотримуватиметься статуту організації. Наставники обіцяють – навчать усього.
Журналіст Марина Шолох
Оператор Дмитро Дриганов
Читайте новини ЧЕline у соціальних мережах Instagram та Facebook.
