«У 2014-му році армії практично в Україні не було. І саме волонтери допомогли її створити. Саме волонтери доправляли ресурси в армію – і їжу, і одяг», — говорить Леся Світловська, старший науковий співробітник Чернігівського обласного історичного музею ім. В. Тарновського.
Сьогодні, напередодні Дня волонтера, який святкуватимуть 5 грудня, у Військово-історичному музеї відкрили виставку «Разом переможемо!».
«Відкрити виставку, яка присвячена всім українцям. «Разом переможемо». Виставка, що розповідає про волонтерів, про волонтерський рух», — відмічає Сергій Лаєвський, директор Чернігівського обласного історичного музею ім. В. Тарновського.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Особлива терапія: волонтери влаштували оригінальне дитяче свято
Найкращою і найвагомішою оцінкою роботи волонтера є слова навіть не бійців. Найщиріше це звучить з вуст їхніх матерів, адже серце матері найбільше болить за своїх дітей.
«Волонтерська допомога армії безмежна, незамінна, навіть сьогодні», — вважає Раїса Шанська, мати загиблого бійця.
«Йому одразу почали допомагати волонтери. І протягом усього часу, що він служив, вони постійно допомагали», — розповідає Наталія Бушніна, мати загиблого бійця.
Що ж спонукає цих людей нести пожертву, в чомусь обмежувати свій час, увагу до родини? Що спонукає служити заради спільного майбутнього?
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди волають, зооволонтери репетують і чергове «хоч щось» від виконкому міськради
«Мабуть, у кожного в душі це все було. Воно приспалося, а з часів Майдану ген прокинувся – і люди почали допомагати», — зауважує Світлана Здор, волонтер.
«Я коли дізнався, що відбувається, мабуть, спрацювала якась внутрішня система цінностей. Я просто встав і прийшов. І все», — говорить Геннадій Обушний, волонтер.
Загалом тематика виставки розділена на три частини, це три історичні віхи – Революція гідності, допомога українській армії та вибухи в Ічні. На загальний огляд виставлені світлини, листівки, спорядження, обереги тощо – предмети, надані волонтерами. Сама ж виставка триватиме до квітня наступного року.
Журналіст: Олег Дешура
Оператор: Олександр Федорок
За два роки служби на передку не бачив жодного волонтера. Ау