На міській комісії з топоніміки та збереження історико-культурної спадщини нарешті прозвучали варіанти шляхів, яким чином замість демонтованих стел біля Болдиних гір з’являться нові конструкції. Для цього місто організує конкурс на замовлення.
«Безпосередньо даватиметься технічне завдання майстерням, які й виконуватимуть те, що буде прописане. Щоб у нас не виникла така ситуація, що й третій конкурс не відбувся. І рік у нас замість стел стоять голі стіни», — розповіла заступник чернігівського міського голови Ольга Хоніч.
Епохи, що будуть увічнені в стелах, уже визначені, сюжети подій також на стадії затвердження. Швидше за все, одна стела показуватиме добу українського козацтва із зображенням битви під Конотопом, коли гетьман Виговський розгромив російське військо вщент, винищивши цвіт їхнього дворянства. Друга стела покаже добу Української революції 1917-1921 років, а саме бій під Крутами. Патріотичні мотиви засідання не завершились цими ідеями, було також запропоновано зміни назви вулиць, що пов’язані з суперечливими постатями чи подіями.
«Постаті, життя і діяльність яких є доволі суперечливими з погляду увічнення, як для сьогодення. Постаті, життя та діяльність яких не мають жодного стосунку до України загалом і Чернігівщини зокрема», — відмітив директор Чернігівського історичного музею ім. Тарновського Сергій Лаєвський.
До таких запропонували зарахувати, наприклад, вулиці Гастелло, Лермонтова, Ломоносова, Менделєєва, Некрасова та Мічуріна. Для заміни «чужинців» також запропонували список. Так, У Чернігові можуть з’явитися вулиці імені історика Джеймса Мейса, який висвітлював наш Голодомор; політика 90-х Івана Плюща, кобзаря Остапа Вересая, гетьмана Кирила Розумовського та Симона Петлюри. Також пролунали пропозиції змінити назву стадіону. І замість Гагаріна згадати про відомого футбольного тренера Юхима Школьникова. Проте наразі пропозиції залишаються пропозиціями, оскільки зараз назву вулиць може змінювати тільки сесія міської ради.
Читайте новини ЧЕline у соціальних мережах Instagram та Facebook.
В нынешней Украине нет здравомыслия и правосудия. Законность подменяется политической целесообразностью и фантазиями.Сносить памятники — удел идиотов. А изменять названия улиц,если по-справедливости,то по их историческим названиям.Умные оценивают по реальным делам. В лучшем случае чтут, в худшем просто забывают. И только идиоты сносят.Нельзя научиться любить живых, если не умеешь хранить память о мертвых.Уверен, что нынешняя ситуация в «незалежной» еще станет предметом пристального внимания ученых. О сегодняшнем феномене украинского общества будут написаны десятки книг, в которых на самом деле авторы станут ломать голову над одним суперважным вопросом: как оно так получилось? Как миллионы людей чуть ли не в одночасье сошли с ума? Как в их головах был отключен защитный механизм, который заставляет нас не принимать на веру бредовые идеи и фантастические сообщения, подвергать сомнению и анализу любую информацию? Каким путем в сервер коллективного сознания общества проник вирус, который стер его память и вместо нее установил фейковую картину мира?Паразиты поступают просто — они уничтожают прошлое. Без прошлого человек уязвим. Нет прошлого — он теряет свои Родовые корни. И именно тогда, растерянным и незащищенным, он становится чистым полотном, на котором можно писать любую «историю»! И люди этому только радуются, т.к. они НЕ МОГУТ жить без прошлого даже, если не желают себе в этом признаваться. И когда такового не имеется, они принимают ЛЮБОЕ только лишь бы не висеть в неизвестности. Для них это страшнее, чем любая чужая выдуманная «история. …если мы, обычные люди, не будем хранить память о тех, без кого не было бы и нас самих, нам и дальше будут подсовывать под видом патриотизма фальшивые государственные агитки, преследующие сиюминутные политические цели.