Моторошна історія, крафтові пригощання та новий фестиваль: у громаді на Чернігівщині з’являться нові туристичні локації

Уже невдовзі на туристичній мапі Чернігівщини з’являться дві нові туристичні точки. Для розвитку зеленого туризму та свідомого підприємництва у Седнівській громаді позаминулого тижня Седнів відвідали представники регіональної ради розвитку підприємництва, яка підпорядковується Чернігівській державній обласній адміністрації, і представники туристичного інформаційно-консультативного центру.

«Седнівська громада створена нещодавно. До неї увійшли цікаві історично та архітектурно населені пункти, які як туристичні точки повністю відповідають критеріям і умовам розвитку зеленого туризму на селі. І на сьогодні ми розкручуємо бренд під назвою «Седнівська громада – перлина історії». Ми хочемо внести сюди не лише Седнів, який як бренд розкручений давно, а й села, які менш відомі туристам, проте не менш цікаві», – розповідає заступниця селищного голови Седнева Наталія Гавриленко.

Такими туристичними об’єктами були визначені села Лашуки і Великий Дирчин Великодирчинського старостинського округу.

У Лашуках цікавим, із погляду туризму, визначили сільський клуб, розміщений у будівлі місцевих меценатів і благодійників – родини Лашуків. Це були заможні селяни, яких було розкуркулено, а будинок забрано під сільську контору, пізніше перепрофільовану під сільський клуб. До теперішнього часу хата збереглася практично в тому ж стані, як і за Лашуків: мазані крейдою стіни, грубки, димоходи. Не збереглася тільки піч, зараз на її місці – сцена.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Мистецький куточок на Чернігівщині вабить людей з усього світу (Фото)

«На сьогодні спільними зусиллями селищної ради, директора сільського клубу і старости відновлюється присадибна ділянка. На автентичному сільському подвір’ї уже з’явилися тини, горщики, унікальні клумби в глечиках і старовинних скринях, старий віз, подарований меценатом. Зробили і фотозону. На цьому ж дворі проходять і кіновечори просто неба, а для цього ми провели до клубу Wi-Fi, – розповідає селищний голова Сергій Маслов. – Сама садиба має свою цікаву історію. Останній із роду Лашуків нещодавно помер, але в нього залишилася дружина й онука. Свого часу родина мала можливість повернути цей будинок, але відмовилася, оскільки для Лашуків, а це десь приблизно 350 офіційно зареєстрованих людей, цей клуб дуже важливий, це місце, де вони збираються і спілкуються».

До речі, за однією з версій, село назване саме на честь меценатів Лашуків.

Туристів тут зустрічатимуть у національному вбранні (деякому вже майже сотня років, і це не просто передані у спадок речі, а й спеціально вишиті до весіль сорочки з усіма традиційними елементами), унікальними національними піснями, які народилися у цьому селі та передавалися з діда-прадіда. Серед інших цікавинок, якими може привабити саме ця туристична точка, – частування крафтовою їжею та напоями. Ліси довкола Лашуків багаті на ягоди. Тож усе, що готують та виготовляють місцеві, за бажання можна буде не лише скуштувати, а й придбати. Також у Лашуках запропонують майстер-класи із плетіння полотняних доріжок гачком.

Ще одна точка, яку хочуть внести на карти зеленого туризму області, – це великодирчинський сільський клуб. Цей клуб також розміщується у садибі місцевих меценатів, які походили із заможного роду. Андріан Антіох-Вербицький працював у земській управі. А про його дружину розповідають, що вона мала лікувальні здібності та безкоштовно лікувала людей. До речі, їх не розкуркулили, бо вони були настільки добрими до людей, що місцеві зберегли цю панську садибу.

«Із цією родиною пов’язана трагічна історія. Після революції по селах ходили банди та грабували людей. У Вербицьких було двоє дітей, яких няньчила місцева жінка. Улітку, в отакий період, як зараз, коли було дуже спекотно на вулиці, діти спали на сіннику, а батьки залишилися в садибі. Вночі до них у вікно постукала нянька їхніх дітей і попросила про медичну допомогу, нібито вона почувалася зле. Господиня відкрила двері, аж виявилося, що жінка була заслана бандитами. Господарку задушили подушкою, господаря зарізали, а діти, завдяки тому, що не ночували в домівці, залишилися жити. Самі бандити не взяли нічого, окрім шістьох срібних ложечок і кількох банок меду з погреба. І донині між людей у селі ходить вислів «Продався за шість срібних ложечок». На майбутнє хочемо цю історію не просто розповідати туристам, а, можливо, й обігрувати», – розповідає заступниця селищного голови Седнева Наталія Гавриленко.

Оскільки родина була фактично знищена, будинок передали місцевій владі, після чого його перетворили на сільський клуб. Будівля збереглася в первозданному вигляді, за винятком тераси, що виходила на алею.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Життя громад: Міні-Нью-Йорк, або Місто Залізного Ведмедя: на Чернігівщині є громада з неймовірним колоритом (Відео)

За свідченнями старожилів і згідно з інформацією, яку вдалося зібрати, з’ясували, що алея, яка вела від будинку до озера, збереженого й понині, була засаджена унікальними рідкісними листковими ялинами. Такі ялини посаджені на території будинку Лизогуба, тож можна зробити висновки, що ці дві родини між собою спілкувалися і, можливо, навіть товаришували.

На сьогодні зусиллями селищної ради ця алея була відновлена й облаштована. Але серед планів – відтворити її саме в тому стилі та вигляді, якою вона була за панів Вербицьких. Також планується відновити й терасу, на яку був вихід зі спальні господарів. Зараз у приміщенні колишньої спальні Вербицьких розміщена сільська бібліотека, а в їхній колишній їдальні – краєзнавчий музей.

«Сам край вважається медово-молочним. Село невеличке, там трохи більше як 300 осіб проживають, але пасічників дуже багато. Мед і молоко хочемо пропонувати туристам у вигляді крафтових пригощань. Так і населення матиме змогу розвивати свої підприємницькі здібності, і туристів можна залучати конкретно вже на екскурсійну оплачувану послугу», – зазначає Наталія Гавриленко.

Ці два села унікальні ще й тим, що тут бережуть і дуже цінують традиції. Наприклад, місцеві колективи художньої самодіяльності, які є при будинках культури, співають народні пісні з унікальним діалектом.

«Ми не хочемо його втрачати, тому, забігаючи наперед, скажу, що на сьогодні уже проведено прослуховування цих колективів і є попередні домовленості з професійними музикантами, які, сподіваюся, матимуть позитивний результат, і вони візьмуться за джазове аранжування для цих етнічних старих пісень», – розповідає Наталія Гавриленко.

Так, у громаді хочуть започаткувати новий фестиваль. Називатиметься він «Етноджаз» і проводитиметься оpen air (на відкритому повітрі. – Ред.). Якщо все вдасться, його планують провести наприкінці серпня – на початку вересня. І звісно ж, на гостей громади традиційно чекатиме вже відома і славетна «Седнівська осінь».

Окрім того, серед планів на майбутнє – залучити туристів ще до одного населеного пункту Седнівської громади, села Макишин. Там хочуть створити музей музичних інструментів – від стародавніх до сучасних. І до села Черниш, де нині активно розбудовується туристична локація – кінна садиба.

Зрештою, з усього вищесказаного напрошується логічний висновок: Чернігівщина – унікальна, і в кожному її куточку є про що послухати і на що подивитися. Тож якщо найближчими вихідними вам нічим зайнятися, розгортайте карту, вибирайте точку – і пізнавайте рідний край.

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv