У громаді на Чернігівщині живе 103-річний чоловік, який ще дасть фору молодим

C34895B5-877B-4354-84A0-8C2A490829EE-e1610522301563-1-e1611131475157-1-e1611303881728-1-e1615357495169-1-e1615968732625

Не кожному щастить дожити до свого 100-річчя. І зазвичай такі ювіляри сприймають цю дату без особливої радості. Бо в такому віці здоров’я вже залишає бажати кращого, сили не ті, а з багатьма рідними й близькими людьми довелося назавжди попрощатися. Але ці усталені уявлення про довгожителів аж ніяк в’яжуться із Олександром Івановичем Байдаком із села Неданчичі, що належить до Любецької громади. До речі, 7 березня чоловік відзначив 103-й день народження.

Поважні гості, які побували на 100-річчі в Олександра Івановича, розповідали, що ювіляра, який їх зустрів біля двору, сприйняли за якогось родича іменинника. Бо він сам розчистив від снігу доріжку, аби автівка мала змогу під’їхати до обійстя.

166754411_1140521826389998_944789080883983237_n

Люди, яким пощастило познайомитися з Олександром Байдаком, відгукуються про нього як про оптиміста, позитивного і щирого чоловіка, який живе без заздрощів і не нарікає на долю чи державу. Життя довгожителя тісно пов’язане з рідними Неданчичами, де й народився у 1918 році. На довгому віку довелося побачити багато чого.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Чернігівщині 96-річна бабуся плете дитячі речі для безкоштовного магазину

Олександр Іванович – інвалід війни, учасник бойових дій. Пройшов дорогами двох воєн: радянсько-фінської та Другої світової. У 1938 році призваний до армії, службу проходив у Красноярському краї, навчався у полковій школі, став зв’язківцем, отримав звання сержанта. У 1939 році з Сибіру направили на фінський фронт, де командував відділенням зв’язку. Після закінчення цієї війни пан Олександр ще служив у стрілецькій морській бригаді на острові Ханка, що на Балтійському морі. Під час Другої світової війни обороняв колишній Ленінград, відчув пекло блокади, а потім став учасником її прориву. В одному з запеклих боїв отримав поранення, лікувався у госпіталі. Брав участь у взятті Пулковських висот, дійшов до прибалтійського порту у місті Лібава, де й зустрів перемогу. Після війни ще рік служив. Потім повернувся у рідні Неданчичі, де працював у колгоспі та на пошті. За мужність, відвагу та самопожертву ветеран нагороджений медалями «За відвагу», «За бойові заслуги».

Олександр Іванович має власний рецепт довголіття: чарчини ніколи не цурався, але й не зловживав, ніколи не курив і завжди вів активний спосіб життя. До речі, чимало роботи по господарству чоловік виконував і продовжує виконувати сам.

Разом із Марією Миронівною виховали доньку та сина, які живуть у Чернігові та Києві. На жаль, Марія Миронівна, з якою він прожив 63 роки, відійшла у вічність.

Нині Олександр Іванович одружений вдруге з Марією Михайлівною, яка стала йому опорою та дбайливою помічницею, разом радіють онукам і правнучці.

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv

Фото із сайту Любецької громади

загрузка...

Немає коментарів

Leave a Comment

Login

Welcome! Login in to your account

Remember me Lost your password?

Don't have account. Register

Lost Password

Register