«БАСТІОН» — випуск № 1: легендарний 13 батальйон, пантеон пам’яті і «Урагани» на Чернігівщині (Відео)
Понад два роки в Україні триває неоголошена, гібридна й підла, але справжня війна. Війна, в якій гинуть тисячі українських патріотів!
Війна, через яку руйнуються людські долі, зникають населені пункти й залишається величезний рубець на і без цього вистражданому горем серці 25-річної сивоволосої дівчини на ім’я Україна.
На захист держави стали тисячі українських патріотів: армійці, добровольці, волонтери, медики, звичайні люди, які підтримують наші Збройні Сили в такі нелегкі часи.
Усі разом – ми непереможний бастіон!
Сьогодні у програмі:
- Пекло Донбасу, повз яке пройшов 13-й батальйон: спогади бійця Дениса Ломакіна.
- Пантеон пам’яті: на Чернігівщині не забувають героїв АТО.
- На чернігівському полігоні випробували сумські «Урагани».
Вони пройшли справжнє пекло Донбасу, одними з перших поїхали боронити українські землі від російських окупантів, і чимало з них пожертвували власним життям, аби лишень диявол під назвою «руській мір» не прийшов на нашу рідну Чернігівщину.
ДОВІДКА
13-й батальйон територіальної оборони.
Формування батальйону розпочалося 23 квітня 2014 року після початку другої черги мобілізації. Першим місцем дислокації батальйону став 169-й навчальний центр сухопутних військ «Десна». Тут особовий склад батальйону пройшов військову підготовку.
9 травня 2014 батальйон був відправлений в зону бойових дій на сході України. Батальйон ніс службу в Луганській області, на блокпостах третього ешелону військового угруповання українських військ.
13-й батальйон у повному складі брав участь у захисті Дебальцевського плацдарму у січні-лютому 2015 року. Лише за три дні боїв на початку лютого було знищено до 25 танків і до 300 чоловік ворожої сторони.
На війні не може бути без втрат. Страшні епізоди у Станиці Луганській Денис Ломакін запам’ятав на все життя.
На війні немає нічого фальшивого. Там усе справжнє: обстріли, вибухи, смерть. Але навіть у таких ситуаціях українські захисники не втрачають почуття гумору і своєї справжньої козацької сутності. Денис Ломакін пригадує момент, коли бійці 13-го батальйону під час шаленого обстрілу примудрилися насмажити картоплі.
18 лютого 2015 року майже три тисячі українських бійців (у тому числі й 13-й батальйон) остаточно залишили позиції на Дебальцівському плацдармі і відійшли на нові рубежі оборони на північний захід від міста. І хоча деякі групи виходили ще кілька днів, саме ця дата вважається завершенням боїв за Дебальцеве.
Бійці розповідають страшні моменти тих днів. Але за офіційними даними, безпосередньо під час виходу загинули 19 військових, ще 13 зникли безвісти, а 17 потрапили у полон. Денис Ломакін той пекельний вихід запам’ятав на все життя.
Вважається, що найбільших втрат на Донбасі зазнав саме 13-й чернігівський мотопіхотний батальйон. За офіційними даними, зі складу цього формування загинуло понад три десятки бійців. Усі вони герої… Вічна пам’ять героям!
Герої не вмирають – вони назавжди залишаються жити в нашій пам’яті й наших серцях. На жаль, війна не завершилася. Хоча стріляти на Донбасі справді стали менше, але ніякого перемир’я немає.
У приміщенні обласного військкомату облаштували «Пантеон героїв» – своєрідну святиню пам’яті загиблих в АТО чернігівських бійців.
Не всі витримують цю війну…
Після Революції гідності, коли на Україну напали кремлівські війська, ми були зовсім не готові дати відсіч. По суті, від агресора оборонялися раритетними кулеметами часів Першої світової, які взяли на фронт із музеїв. Утім, зараз українська армія вважається однією з найсильніших у Європі. У нас є стрілецька зброя, є танки, і, звичайно ж, системи залпового вогню.
Нещодавно на Чернігівщині підрозділи Сумської реактивної артилерійської бригади удосконалили свій бойовий вишкіл, виконавши комплекс вогневих завдань у ході польового виходу. Артилеристи відшліфовували професійні навички та вміння у виконанні вогневих завдань бойової стрільби з реактивних систем залпового вогню «Ураган» як удень, так і вночі. Екіпажі мають впевнено діяти саме в темну пору доби, адже саме в цей час на Донбасі найбільше активізуються путінські бойовики.
Виконуючи завдання командування, підрозділи здійснювали вихід у призначені райони полігону, де екіпажі реактивних систем залпового вогню «Ураган» і транспортно-заряджальних машин 9Т 452 виконували нормативи зі спорядження їх боєкомплектом, розгортання батарей, приведення у бойову готовність і відпрацьовували вогневі завдання.
За результатами навчань, командири відзначають злагодженість у діях екіпажів і підрозділів, що укомплектовані переважно воїнами-контрактниками.
Звісно, добре, коли країну є чим і є кому захищати, але всім нам насправді хочеться єдиного – миру і процвітання!
З вами був Павло Солодовник – це був перший випуск проекту «Бастіон».
Слава Україні!
Програма «Бастіон» відтепер буде виходити 1 раз на два тижні по середам об 11-ій годині. У вас є пропозиції стосовно тем та людей, які можуть стати героями цього проекту – повідомляйте нам — [email protected].
Павло Солодовник: «Звісно, добре, коли країну є чим і є кому захищати, але всім нам насправді хочеться єдиного – миру і процвітання!».
Цілком закономірне питання — чому Україна опинилася в стані війни? Наскільки правильно ми все робили останні 25 років? Наскільки неправильно? І що саме?
Від кого залежить стан справ в Україні? Від нас, чи від таких як Путін? Наскільки сильний в нас «синдром комсомольців» — натворити нерозумністю собі проблем а потім героїчно їх вирішувати? Якщо сьогодні українці героїчно гинуть захищаючи Батьківщину, то хто винен в тому, що це стало необхідністю?
Як сьогодні варто розподіляти зусилля народу — скільки відсотків на опір збройній агресії, а скільки на усунення умов для таких агресій? І в чому полягає усунення умов? В чому має полягати діяльність, котра спрямована на створення «миру і процвітання»?
Дуже сподіваюся, що «Бастіон» намагатиметься дати відповіді на ці питання, зокрема, вустами тих посадовців, котрі отримують заробітну плату за те, щоб не тільки знати відповіді на ці та подібні питання, а й вести відповідну роботу.
Да… 2 паралелі.. десь хлопці гинуть, а десь віники з білявками на площах горланять…»одна країна»