Чернігів – одне з найдавніших руських укріплених міст, перша згадка про яке датована в літописі 907 роком. Але місто виникло значно раніше – так, на камені, що зберігався в найдавнішій церкві міста, була позначка, що стосується в перерахунку з грецького літочислення початку Х століття.
Чернігівська фортеця перебувала на правому високому березі Десни в місці впадання в неї притоки Стрижня. Перша письмова згадка про укріплення Чернігова належить до 1078 року у зв’язку з протиборством князів Ізяслава та Всеволода Ярославовича – з одного боку та Олега Святославовича – з іншого.
У XII столітті Чернігівська фортеця вважалася однією з найсильніших на Русі. Місто було обведене земляними валами та ровами, рубаними дерев’яними стінами, складеними з окремих зрубів — городень, що мали воротні вежі.
Фактично фортеця складалася з кількох важливих частин:
— Дитинець, що знаходився в гирлі річки Стрижня;
— Посад, який примикав до Дитинця з північно-західного боку, а зі сходу прилягав до берегової межі Стрижня;
— «Третяк». Частина посаду, що простиралась уздовж берега Десни зі сходу на захід, приєднувалась до Дитинця із західного боку. Захисна огорожа мала довжину 1 600 метрів;
— Єлецький Успенський монастир. Заснований ще в XI столітті. Огорожа монастиря завдовжки 800 м містила і земляні вали, і рови.
Ці частини Чернігівської фортеці відділялися одна від одної глибокими та широкими ярами, що посилювало обороноздатність як усієї фортеці, так і окремих її частин.
Від Єлецького Успенського монастиря починався ще один пояс захисних укріплень Чернігова — «обхідний град». Залишки цих земляних споруд збереглися подекуди до нашого часу. Звідси вал йшов у північному напрямку перпендикулярно до берегової лінії, повертаючи потім на схід.
Таким чином, лінія валу сягала в довжину 6 500 м і перетинала річку Стрижень, проходила по Застриженню, повертала потім на південь і з’єднувалася із посадом поблизу північно-східного кута Дитинця. Фортечна брама знаходилась в «обхідному граді», де його огорожа впиралася в річку Стрижень.
У 1239 році під час татаро-монгольської навали Чернігів був зруйнований ворогом. У XIV столітті Сіверська земля перейшла під контроль литовського князівства. У цей період почалися роботи з будівництва фортеці. Обсяг і характер цих робіт залишається невідомим.
На початку XVII століття ця територія переходить під владу Польщі, але вже у перший рік визвольної війни українського народу польський гарнізон був вибитий із фортеці, а Чернігів стає центром однойменного козацького полку.
У 1667 році в південному куті Дитинця Чернігівської фортеці звели невелику цитадель розміром 43,2 на 54 метри. У 1670 року укріплення Дитинця знову ремонтуються і модернізуються. Фортифікаційними роботами в цей період керував чернігівський полковник Дунін-Борковський.
У 1706-1708 році укріплення Чернігова були заново перероблені та розширені. В 1712 році стара подвійна огорожа фортеці була посилена новою — бастіонного типу.
Артилерія фортеці за описом на 1718 рік налічувала 31 гармату — 20 мідних, 10 чавунних, одна мідна мортира. Гарнізон складався з 113 «стройових нижніх чинів», 4-х офіцерів і 6-ти рейтарів.
У 1724 році Чернігівська фортеця увійшла до так званого штату фортець Російської імперії, документи канцелярії гетьмана К. Розумовського свідчать про будівельні роботи у фортеці в 1754 та 1757 роках.
На плані Чернігова XVIII століття показано п’ять брам, із яких відомі назви лише трьох — Любецькі, Прогорілі (вони ж Лоєвські) та Водяні (виходили з головної частини фортеці до Стрижня)
У 1798 році Чернігівська фортеця припинила діяти як військовий об’єкт. На початку XIX ст. були частково розкопані фортечні вали. На їх місці розбито бульвар, який прикрасили 12 гарматами.
Після 1845 року на місці Чернігівської фортеці закладено парк під назвою Вал, що існує й понині.
Читайте новини ЧЕline у соціальних мережах Вконтакте та Facebook.
