Легендарні підрозділи української армії: 41-й батальйон територіальної оборони «Чернігів-2»
Чернігівська область хоч за площею і населенням не найбільша в Україні, однак змогла виставити одразу два батальйони територіальної оборони.
Про 13-й батальйон «Чернігів» ми вже розповідали, тепер розповімо про другий – 41-й батальйон «Чернігів-2».
Другий батальйон у Чернігівській області почав формуватися на початку травня 2014 року – коли 13-й батальйон уже перебував на Донбасі – вже на базі мобілізованих другої хвилі. Місцем дислокації батальйону став 169-й навчальний центр Сухопутних військ «Десна», де 20 травня почалося бойове злагодження.
Ситуація на фронті була напруженою, і вже з 9 червня підрозділ відправили на передову. Спочатку це була Харківська область, поступово блокпости пересувалися вглиб Донбасу – під Горлівку та Дебальцеве.
Оскільки батальйон перебував у відносній віддаленості від наступу російських військ у серпні 2014 року, то втрат було відносно небагато, втім, як і прямих зіткнень із ворогом. Завданням військовослужбовців був насамперед контроль прифронтової зони. На 19 вересня 2014 року, згідно з офіційними даними, загальні втрати батальйону становили 3 людини убитими, 2 зниклими безвісти і 23 пораненими.
Із початком мінського перемир’я батальйон перекинули в Луганську область – у район Станиці Луганської, де він перебував до 1 жовтня 2014 року.
Восени 2014 року в рамках загальної реорганізації батальйон був переформатований у 41-й окремий мотопіхотний батальйон і переданий до складу 72-ї окремої механізованої бригади. В її складі бійці пройшли друге відрядження на фронті – з 27 листопада 2014 по осінь 2015 року в районі Волновахи.
Тут чернігівці зазнали доволі серйозних для позиційної війни втрат:
— у ніч на 10 березня 2015 року в селі Прохорівка загинув військовослужбовець батальйону – старшина-навідник ПТРК «Фагот» В. Афанасенко;
— 30 квітень 2015 року в районі села Староігнатівка в результаті вибуху «розтяжки» загинули двоє військовослужбовців батальйон;
— 14 травня 2015 року у Волноваському районі загинув ще один військовослужбовець батальйону.
Найбільш складним під час другої ротації стали лютий та липень – серпень 2015 року. Опорні пункти батальйону зазнавали артилерійських нальотів практично щодня.
Як згадував командир батальйону Олександр Бакулін: «У лютому розпочалася постійна стрілянина. Лупили без зупинки. Коли оголосили перемир’я – ми ще довго ходили, вслухалися в тишу. Було відчуття, що чогось бракує.
Отакою, як тоді, в лютому, напевно, була й Друга світова. Постійна стрілянина. Безперервний гуркіт. Місцеві з Прохорівки постійно були з нами на зв’язку – всі чекали команди евакуюватися. Я людям обіцяв, що ми від них не підемо. І вони нам уже вірять. Попри те, що тут постійно розпускають різні чутки. Типу, отакого числа Староігнатівка повністю перейде під контроль сепарів. Але ми досі тут. Не пішли. Не кинули людей».
Батальйон також брав участь в операції «Чорна Скала» під Білокам’янкою 10 серпня 2015 року.
Загалом втрати батальону за 2 роки війни налічували 11 вбитих. На сьогодні 41-й окремий мотопіхотний батальйон переданий до складу 27-ї окремої реактивної артилерійської бригади з базуванням у Сумах.
