Невідомі сторінки Іловайської операції: другий батальйон 51-ї бригади

id3961-02

Попри те, що після Іловайських подій минуло вже два роки, проте багато моментів боїв, що там розгорнулись, усе ще залишаються «білою плямою». Один із таких моментів – участь 2-ї батальйонно-тактичної групи 51-ї окремої механізованої бригади.

Після анексії Криму бригада почала переходити на штати воєнного часу (понад 4 000 осіб), паралельно відновлюючи за допомогою місцевих жителів, районної, обласної адміністрацій бойову техніку.

Бригаду почали наповнювати мобілізованими, переважно із західних регіонів, зокрема Волині. 51-ша однією з перших була перекинута на Донбас і однією з перших зазнала серйозних втрат – так, тільки 22 травня в ході нападу бойовиків на блокпост поблизу Волновахи загинули 18 військовослужбовців, серед них і комбат.

Розкидана по всьому Донбасу до літа 2014 року бригада була фактично знекровлена. До середини серпня 2-й батальйон перебував на полігоні у Рівному, де проходив бойове злагодження. Особового складу вже було обмаль, тому було вирішено відрядити бійців із різних тилових частин. Так, сюди потрапили солдати і сержанти з 7-го полку армійської авіації, баз зберігання і так далі.

За словами командира батальйонно-тактичної групи Антона Нестеренка, з кадрового складу бригади залишався тільки десяток офіцерів штабу. Певна річ, моральний рівень таких прикомандированих був вкрай низький.

Однак ситуація на фронті ставала критичною, і 25 серпня 2-га батальйонно-тактична група була перекинута на Донбас. Перш за все, це були найбільш боєздатні частини – розвідка, танкова рота (6 танків), дві механізовані роти.

26 серпня група здійснила марш у район села Стила Старобешівського району, де їм треба було розгорнути базовий табір. Того ж дня сюди прибув командир бригади Пивоваренко, який віддав команду сформувати зведену групу для виконання завдань під Іловайськом (за деякими даними, треба було забезпечити виведення штабу сектора на чолі з генералом Хомчаком). Попри запевнення комбата, що це буде прогулянка «порожняком», Нестеренко прийняв рішення взяти з собою розвідників, два танки (на той час їх залишалося усього чотири) та 5 БМП (всього близько 60 осіб). У такому складі група через Старобешеве висунулася до Агрономічного, але ситуація змінилась, і група зайняла крайній блокпост (за 800 метрів уже починалися позиції росіян).

Саме завдяки такому посиленню вдалося утримати цей важливий населений пункт. 29 серпня був отриманий наказ на відхід, і група в складі «південної» колони змогла прорватися на Новокатеринівку. Тут бійцям (на відміну, наприклад, від 93-ї бригади) дуже «пощастило» – в найкритичніший момент противника атакувала пара штурмовиків Су-25. І попри те, що одна машина була збита, зведена група змогла прорватися в бік Комсомольського, зазнавши відносно незначних втрат в особовому складі (техніка втрачена була вся). І не тільки піти самостійно, а й привести з собою двох полонених російських військовослужбовців.

А ось історія тих вояків, які залишилися в Стилі, була менш героїчною – потрапивши під удар «Градів», позбавлені командування (а сам командир групи виїхав під Іловайськ) необстріляні бійці самостійно прийняли рішення йти в пункт базування бригади – до Степового.

Досі залишається незрозумілим, чому Пивоваренко (або командування сектора) не прийняли рішення перекинути всю батальйонно-тактичну групу під Іловайськ, де ситуація вже на той момент була критичною, але вийшло все так, як вийшло.

Loading...

Login

Welcome! Login in to your account

Remember me Lost your password?

Lost Password