Сирий порох та прострочені набої в АТО. Україна так і не налагодила випуск набоїв

Сирий порох та прострочені набої в АТО. Україна так і не налагодила випуск набоїв Україна не може або ж не хоче власними силами забезпечити свої потреби в набоях.

Протягом останніх двох років війни на сході ми використали більшу частину запасів. Нині ж купуємо патрони, зокрема й за кордоном.

І тут наголосимо, що термін зберігання капсулів – 12 років, пороху – 25 років. Минуло вже 33 роки, більшу частину ми вистріляли, а якість решти ніхто не гарантує. Пригадується, було кілька випадків, коли випущена з міномета міна не пролетіла й половини відстані та влучила по своїх же. Добре, що нікого не вбила, а лише поранила. Є у нас два заводи – у Вінниці і Луганську.

Вінниця не може забезпечити всі наші потреби, а на Луганському патронному окупанти зараз роблять набої для ЛНР. Щоб якось забезпечити власні потреби, купляємо ми набої і за кордоном – наприклад бронебійно-запальний патрон калібру 12,7 за 595 грн за одиницю.

Не дивно, що в цих умовах з’явився підприємець, який запропонував налагодити виробництво патронів. Ціна буде в 3-4 рази менша, автоматичний станок робитиме 140 патронів на хвилину, а всього зможе виробляти близько 40 млн патронів калібру 7,62 і 5,56 на рік.

Зазначивши, що грошей йому від держави не треба, станки є, про інфраструктуру сам подбає, порох і капсулі, які ми раніше купляли у Росії, куплятиме й завозитиме сам. Просить – дайте лишень працювати, і ось вам перша пробна партія. Вищі посадові особи його підтримали, висловили подяку, навіть пішли назустріч, з усіма відомствами все погоджено. І в цей самий момент у гру вступає не ФСБ, не СЗР РФ, а наша шановна Служба експортного контролю, що не може видати дозвіл на ввезення в Україну станків – зволікають місяці з періодичним запитом надати якусь довідку.

Нагадаємо, що в березні 2015 року було скасоване ліцензування виробництва зброї. Іншими словами, на сьогодні вам не треба мати дозвіл від держави, якщо раптом захочете складати автомати Калашникова на власному балконі. І хоча така діяльність більше не регулюється законом про ліцензування, вона, втім, регулюється статтями 262, 263 та 263-1 Кримінального кодексу України.

Суто теоретично, новому виробнику зброї, який не встиг отримати ліцензію, може загрожувати від трьох до дванадцяти років ув’язнення тому, що у нього немає «передбаченого законом дозволу».

Як його отримати? А ніяк – цей вид діяльності більше не ліцензується. А покарання за виробництво зброї без цього дозволу передбачене. От і виходить, що боєприпаси виготовляють тільки чинні «зброярі», жодної конкуренції, ціни – на рівні світових і т.д.